Волинський слід Катинської трагедії. Частина 3
Статті

У цьому тексті ми пишемо про загиблих у Катині польських військовослужбовців, які походили з території сучасної Волинської області чи були пов’язані з нею.

Першу частину циклу читайте тут, другу – тут.

Ян-Юзеф Фітцке народився 20 січня 1909 р. у селі Гдув (нині Малопольське воєводство) в сім’ї Яна Фітцке та Марії Горгонь. У 1929 р. він закінчив Краківську гімназію. В 1929–1933 р. вивчав давню історію та антропологію на філософському факультеті Ягеллонського університету. Після завершення навчання, того ж 1933 р., закінчив дивізійні курси підхорунжих запасу при 20-му піхотному полку Краківської землі, а через два роки, 1 січня 1935 р., отримав чергове звання підпоручника. Був командиром кулеметного взводу. Свою магістерську роботу «Неоліт краківських печер» Фітцке захистив під час військової служби.

Пристрастю Яна-Юзефа була археологія. Ще в гімназійні роки він брав участь у розкопках і працював помічником в Археологічному музеї при Польській академії вмінь. Під час навчання в університеті, у 1930 р., вступив до Польського археологічного товариства. Після отримання диплома понад два роки займався розкопками в Польщі, а в серпні 1936 р. розпочав роботу у створеному в 1929 р. Волинському музеї в Луцьку (зараз Волинський краєзнавчий музей). На початку 1937 р. Яна-Юзефа Фітцке призначили головним хранителем. Він також очолював цю установу.

У Волинському воєводстві археолог вів розкопки в багатьох місцевостях. У Піддубцях досліджував кургани Х–ХІІ ст., у Любомлі – старовинне руське городище Х–ХІІІ ст., у Дружкополі – могильники лужицької культури. Проте найцінніші відкриття вчений зробив у Луцьку, у теперішніх мікрорайонах Гнідава, Красне та Яровиця, де знайшов стоянки доби неоліту, а саме культури лінійно-стрічкової кераміки. Водночас Фітцке займався краєзнавчою діяльністю: писав наукові статті, документував період перебування на Волині Юзефа-Ігнація Крашевського, впорядковував музейні колекції. Паралельно написав докторську роботу, проте захистити її йому не судилося.

У серпні 1939 р., перед самим початком Другої світової війни, Яна-Юзефа Фітцке мобілізували до 1-го полку підгалянських стрільців 2-ї гірської бригади Війська Польського. Фітцке брав участь у боях над Попрадом і Дунайцем, у середині вересня його перевели в Бережани на Тернопільщині.

18 вересня, наступного дня після того, як Червона армія підступно вдарила Польщу в спину, Фітцке заарештували. Його відправили у табір НКВС для військовополонених у Козельську, звідки він надіслав єдиного листа до рідні у Кракові. Навесні 1940 р. Яна-Юзефа Фітцке розстріляли. Останки вдалося ідентифікувати під час ексгумації в 1943 р. завдяки листівці від брата і запискам польською та німецькою мовами.

Пам’яті видатного вченого присвячено меморіальні таблиці на будівлі Ягеллонського університету та колишньому приміщенні музею в Луцьку.

.

Меморіальна таблиця Яну-Юзефу Фітцке в Луцьку. Фото Ольги Шершень

У 2009 р. у видавництві «Волання з Волині» побачила світ праця польською мовою «Jan Fitzke. Z Wołynia 1936–1939», у якій висвітлено біографію науковця та його здобутки.

Ян Жарчинський народився 26 лютого 1909 р. у селі Чудель Сарненського повіту в сім’ї Бенедикта Жарчинського й Анелії Копій. У 1931 р. закінчив Середню рільничу школу в Білокриниці та курси Школи підхорунжих резерву піхоти № 5 у Кракові. Звання підпоручника отримав 1 січня 1934 р., був зарахований до 45-го піхотного полку кресових стрільців. Полк входив до 13-ї кресової піхотної дивізії, дислокувався в Рівному, запасний батальйон – у Володимирі. Збереглися фото, як у 1931 р. полк отримав у подарунок від жителів Парижа штандар.

Вручення штандару 45-го полку в Рівному, 14 червня 1931 р.

Ян Жарчинський працював лісником у Нуйні Камінь-Каширського повіту. Одружився з Халіною Ангелус, із якою мав дочку Адріяну та сина Ришарда. Жарчинського заарештували восени 1939 р., а всього з його полку совєти помістили в концтабори НКВС 41 офіцера. Всіх убили, зокрема 27 розстріляли навесні 1940 р. в Катині. Серед них був і підпоручник Ян Жарчинський.

Вітольд Шумята народився у Грубешеві 14 лютого 1907 р. у сім’ї Юзефа Шумяти і Юзефи Лунь. У 1928 р. закінчив гімназію у Володимирі, а в 1929 р. – Школу підхорунжих запасу артилерії в цьому ж місті. Працював секретарем міськради в Луцьку. 1 січня 1934 р. Шумяті присвоїли звання підпоручника й зарахували у 27-й полк легкої артилерії, а згодом перевели в 13-й полк легкої артилерії 13-ї кресової піхотної дивізії. Після арешту восени 1939 р. Шумяту помістили в табір у Козельську. Документи свідчать, що 2 квітня 1940 р. його перевезли до Катині. Поручника Вітольда Шумяту невдовзі розстріляли в Катинському лісі.

Така ж доля спіткала поручника Генрика-Францішека Амроговича, однополчанина Шумяти. Дані про нього теж досить скупі. Амрогович народився в 1894 р., працював геодезистом у лісництвах Рівненського повіту. Із квітня 1919 р., тобто під час польсько-більшовицької війни, воював на фронті. Став командиром захопленого в більшовиків бронепоїзда, якому надали назву «Пілсудчик-Широкий», потім командував бронепоїздом «Смерть». Після війни залишився на Волині, у відставку пішов у чині поручника. Оселився в Колках Луцького повіту, продовжив свою лісницьку працю, а в 1933 р. місцеві жителі обрали його своїм війтом. На цій посаді Генрик-Францішек Амрогович залишався до осені 1939 р., коли його арештували працівники НКВС.

Майор Едмунд Хоєцький народився 18 березня 1892 р. у Попівці Новогродського повіту в сім’ї Юзефа Хоєцького і Владислави Здроєвської. Після відновлення Польщею незалежності вступив до Війська Польського, брав участь у польсько-більшовицькій війні. Воював у кавалерії, почав війну в чині ротмістра. В 1920 р. його призначили командиром ескадрону кулеметників у 16-му уланському полку. Брав, зокрема, участь у боях із будьонівцями під Берестечком і Бродами. За бойові подвиги його нагородили Хрестом доблесних, а вже після війни, 30 червня 1921 р., він отримав найвищу польську військову нагороду – Срібний хрест ордену Virtuti Militari (№ 3341).

Пристрастю Хоєцького були коні, а сам він був чудовим наїзником. У 1921 р. Едмунда Хоєцького взяли в національну команду з кінного спорту. Того року він виступив на міжнародних змаганнях у Ніцці, а наступних років неодноразово брав участь і перемагав у багатьох спортивних змаганнях.

Команда наїзників. Хоєцький – перший справа

Польська команда з кінного спорту перед виїздом на змагання в Ніцці та Римі. Ротмістр Едмунд Хоєцький – третій зліва. Грудзьондз, 1926 р.

У 16-му полку прослужив до 1924 р., а невдовзі офіцера назначили керівником еквітації (верхової їзди) в Центрі вишколу кавалерії у Грудзьондзі. У 1929 р. отримав чин майора. У квітні 1933 р. Едмунда Хоєцького перевели на посаду районного кінного інспектора в Луцьку. На цій посаді він працював до осені 1939 р.

Після арешту майор Едмунд Хоєцький потрапив у табір для військовополонених у Козельську. Його розстріляли навесні 1940 р. Тіло ідентифікували за офіцерським посвідченням, посвідченням про нагородження орденом Virtuti Militari та листами. У німецькому списку ідентифікованих під час ексгумації він має номер 480. Похований на Польському воєнному кладовищі в Катині.

Зигмунд-Август Постолько народився 15 грудня 1890 р. у сім’ї Августа Постолька та Вікторії Діне в Чечельнику на Вінниччині. Батько працював у дирекції місцевої цукроварні, Зигмунд-Август був другим із шести братів. У 1910 р., після закінчення гімназії в Ананієві, вступив на юридичний факультет Одеського університету, диплом якого отримав у 1914 р. Працював два роки судовим аспірантом, а в 1916 р. Постолька призвали на військову службу в російську армію. Закінчивши курси офіцерів кавалерії у Єлисаветграді (зараз місто Кропивницький), у чині корнета був прикомандирований до 5-го заамурського кінного полку, який дислокувався в Таганрозі. Наприкінці 1917 р. встановив контакти з місцевим осередком Польської організації військової (ПОВ) і створив у своєму полку групу з кільканадцяти військових поляків. Невдовзі вони спробували добратися до Бобруйська, де дислокувався 1-й польський корпус, але спроба провалилася. Постолька в Києві ненадовго арештували більшовики. Після звільнення він пропрацював близько року мирським суддею, а в 1919 р. йому вдалося перебратися до Варшави.

У грудні пішов добровольцем до Війська Польського. Зигмунду-Августу Постольку присвоїли звання підпоручника та відправили на роботу у слідчий відділ військового суду при командуванні генерального округу у Варшаві. Через деякий час попросився на лінійну службу. Пішов у відставку в травні 1922 р.

Згодом Постолько перебрався до Луцька, де відкрив адвокатську канцелярію, якою керував до вересня 1939 р. Був водночас юридичним консультантом місцевого Земельного банку і вповноваженим князя Януша Радзивілла. Займався мотоспортом, був одним із діячів Спілки офіцерів резерву.

Луцьк, будівля Земельного банку

Зигмунда-Августа Постолька працівники НКВС арештували 30 вересня 1939 р. Спочатку його тримали у в’язниці в Рівному, потім у Шепетівці, звідки перевели в табір у Козельську. Найімовірніше, його розстріляли в Катинському лісі в першій половині квітня 1940 р.

Із Луцьком пов’язана доля також наступного нашого героя. Ян-Казимір Шафранський народився 29 січня 1886 р. у Яслі в Підкарпатському воєводстві. В 1907 р., після закінчення Самбірської гімназії, вступив на юридичний факультет Львівського університету імені Яна-Казимира, у 1914 р. отримав ступінь магістра. Під час Першої світової воював в австро-угорській армії, а після її завершення пішов у запас у чині підпоручника.

Із квітня 1918 р. працював в управлінні старостату Старого Самбора. Мирна праця тривала не надто довго – в листопаді того ж року почалася польсько-українська війна. Старий Самбір зайняли українські війська, Шафранського арештували. Йому вдалося втекти, він переховувався в Самборі, доки не надійшли польські війська. Потім пропрацював кілька місяців у місцевій адміністрації, а у грудні 1919 р. вступив на службу в поліцію.

До 1927 р. служив на різних високих посадах у Краківському воєводстві, займався боротьбою з бандитизмом. «Самостійно підібравши собі кількох добре вишколених слідчих працівників, виїжджав із Кракова в повіти і там особисто керував слідствами, які завжди давали надочікувані результати», – писали потім у звіті. Шафранського неодноразово нагороджували. Забігаючи наперед, скажемо, що за багатолітню сумлінну службу він отримав Срібний і Золотий Хрести заслуги, пам’ятну медаль за війну 1918–1921 рр., бронзову і срібну Медаль за довголітню службу, медаль Десятиліття відновлення Незалежності.

У 1927 р. Шафранського перевели у Варшаву, а через кілька місяців його призначили керівником слідчого управління Білостоцького воєводства. Саме в Білостоці в 1930 р. Ян-Казимір Шафранський одружився з молодшою за нього на 10 років Серафимою. Оскільки вона була православною, шлюб брали в місцевій православній парафії Святого Миколая.

6 лютого 1931 р. Шафранського призначили очільником слідчого управління Волинського воєводства. Пропрацював він у Луцьку всього чотири місяці, а далі його знову перекинули на нове місце, у Вільнюс. Вдруге він повернувся на Волинь у 1937 р. 20 листопада його призначили керівником адміністративного реферату Воєводської комендатури в Луцьку.

Волинське воєводське управління державної поліції в Луцьку. 1930-ті рр. Фото надав Олег Разиграєв. Зараз це вулиця Ковельська, 68

Коли 1 вересня 1939 р. Третій Рейх напав на Польщу, луцька поліція продовжувала працювати. Наказ про мобілізацію, підписаний прем’єром Феліціяном-Славоєм Складковським, надійшов аж 10 вересня, коли вже було надто пізно. Невдовзі Яна-Казимира Шафранського, а також інших офіцерів арештували. Його утримували в таборі в Осташкові, а навесні 1940 р. розстріляли, найімовірніше, в Калініні (тепер Твер). Похований у братській могилі в селі Мєдноє.

(Далі буде).

Анатолій Оліх

Схожі публікації
Фелікс Шнарбаховський і Волинь
Статті
Ксьондз Фелікс Шнарбаховський доволі рано пішов із життя, але встиг залишити по собі помітний слід в історії Волині. Крім служіння у Володимирі та Ковелі, значну частину своєї священницької кар’єри Шнарбаховський провів в Олиці.
29 травня 2026
У Варті росте Дуб пам’яті уродженця Збаража Станіслава Замороки
Події
Із нагоди Дня пам’яті жертв Катинського злочину та чергових роковин цього масового розстрілу в Польщі посадили три Дуби пам’яті на честь поліціянтів, пов’язаних із Сєрадзем та Сєрадзьким повітом, які загинули на Сході. Один із них увічнює пам’ять уродженця Збаража Станіслава Замороки. Це вшанування ініціювали Войцех Юзефяк та Роберт Кєлек із неформальної групи під назвою «Детективи полів битв Сєрадз 1939».
17 квітня 2026
У Рівному відбудеться захід пам’яті Анни Валентинович
Події
8 квітня Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека запрошує на зустріч, присвячену польській громадській діячці, співзасновниці польської профспілки «Солідарність» Анні Валентинович.
03 квітня 2026
«Ми не закриваємо цю історію». В Луцьку підсумували проєкт про скульптора Станіслава Сарцевича
Події
Під час підсумкової презентації проєкту «Сарцевич: віртуальне повернення луцького генія наївного мистецтва» команда, яка працювала над його реалізацією, розповіла про результати, поділилася досвідом його втілення в життя та міркуваннями щодо інших ініціатив.
05 грудня 2025
Пам’ять про Катинь: у Львові провели наукову конференцію про Катинський злочин
Події
22 листопада у Львові відбулася III міжнародна науково-практична конференція «Місця пам’яті. Польсько-український діалог порозуміння. До 85-х роковин Катинського злочину».
27 листопада 2025
Сад скульптур луцького митця Станіслава Сарцевича доступний онлайн
Події
Платформа «Алгоритм дій» запустила сайт sartsevych.algorytm.ngo, присвячений життю і творчості луцького скульптора Станіслава Сарцевича
24 листопада 2025
Просвітниця з Корця
Статті
Про Зофію Рудоміна-Дусятську (в дівоцтві Ендрукайтіс) дослідники написали небагато. Згадуючи цю «тиху кресову героїню» з нагоди 140-річчя від дня її народження, я спиратимуся не лише на їхні публікації, а й на дані, знайдені мною у друкованих та архівних джерелах XIX–XX ст.
21 листопада 2025
Заглянути в сад Сарцевича
Статті
Уже чотири місяці платформа «Алгоритм дій» реалізує за підтримки Українського культурного фонду дослідження постаті скульптора-наївіста Станіслава Сарцевича, який жив і творив у Луцьку.
22 вересня 2025
У Луцьку представили книжку про воїнів Армії Андерса, пов’язаних із Волинню
Події
У Луцьку вийшла друком книга «Волиняни в Армії В. Андерса у Другій світовій війні». Видання представили в бібліотеці імені Олени Пчілки.
06 березня 2025