Коли я вперше приїхав до Гути Степанської, місцеві запитували про Едварда Квятковського. Чому не приїжджає, що з ним? Він помер, залишивши по собі добру пам’ять.
Сьогодні я напишу про долю Марисі Юцевич. Їй присвячую цей фоторепортаж на вічну пам’ять. Аби описати самі Угли, книги не вистачить, стільки всього там сталося.
Присвячую цей фоторепортаж єпископу-сеньйору Маркіяну Трофим’яку, колишньому ординарію луцькому. Владика випередив свій час, Його проповіді будуть зрозумілими і прийдешнім поколінням.
Присвячую цей фоторепортаж безіменним жертвам убивств, котрим не дано було бути похованими і спочивати на кладовищі. Їхні кістки лежать на полях, у лісах і болотах та очікують на воскресіння.
Цей фоторепортаж присвячую полковнику Зигмунту Буковському (1925 р. н.) – найвірнішому сину цієї колонії, автору численних монографій про волинські села, фундатору хреста на Кам’яній горі.
