Цей фоторепортаж я присвячую Броніславу Пьотровському, якого прозвали Петролаєм. Він поліг, обороняючи Вирку. Досі його ніхто не поховав.
Цей фоторепортаж я присвячую Феліксу Трусевичу. Він народився 1921 р. в Обурках, був свідком вбивства жителів і знищення цієї колонії. Мешкаючи у Вроцлаві, він ніколи не залишив рідного села. Там зоставив своє серце і молодість, там поховані його найближчі.
Цей фоторепортаж я присвячую другому коменданту самооборони Гути Степанської Яну Шабельському. Саме завдяки його рішучості та встановленому ним залізному порядку вдалося дисциплінувати непокірних гутян і протистояти бандерівцям.
Цей фоторепортаж я присвячую Станіславу Карчевському, Францішку Суліковському та Станіславу Мишаковському.
Цей фоторепортаж я присвячую Копідолу. Ніхто вже не пригадає його імені та прізвища, пам’ятають про нього тільки як про Копідола.
Цей фоторепортаж я присвячую моєму Другу – українцю Віктору Петровичу Кроту. Вихований прекрасними Батьками, Марією та вже покійним Петром, у дусі добропорядності, чесності й поваги до іншої людини, він став тим, хто об’єднує народи.
Цей фоторепортаж я присвячую моєму багатолітньому приятелеві, нині покійному Миколі Федоровичу Загоруйку, першому повоєнному сільському голові Гути Степанської, порядній і добрій людині. Коли я укладу всі Його розповіді, вийде об’ємна й надзвичайно цікава книга.
З Омелянки родом мій Тато. Із дитинства я щодня слухав його розповіді, у них Тато завжди згадував про це село.
Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Антона Дорофійовича Ковальчука, українця із Жовкинь, котрий народився в 1934 р. Про вбивство мешканців Парослі він дізнався ще в дитинстві.
Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Ядвіги Осінської та сестри її чоловіка Розалії Осінської, вбитих у маєтку в Мидську неподалік Гути Скляної.