Цей фоторепортаж присвячую подружжю Жолендзевських, Маріанні і Стефану, які народилися в Кошищі. Вони безмежно любили цю землю дитинства і юності – вбогу, піщану, уквітчану і пахучу. До неї завжди поверталися у спогадах.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті поручника Владислава Даховського – керівника школи в Степані, одного з кількох офіцерів родом зі Степані та околиць, убитих у Катині. Місцем його спочинку мав стати цей цвинтар, а не яма смерті в Катинському лісі.

Перед війною в колонії Ожгове освятили місце під будівництво костелу. В криваву ніч 16 липня 1943 р. жителі села не змогли втекти до Гути Степанської, тож поховалися в лісах і на болотах. Бандерівці розпочали полювання, вбили тоді кілька десятків осіб. Від колонії не залишилося жодного сліду.

Коли на українські землі річками прибули місіонери, вони зі здивуванням побачили, що на ній уже височіють хрести. Тисячу років вони прикрашають і освячують її, вони вписані в її пейзажі як річки, ліси та заквітчані луки. Чи можна уявити Україну без хреста на полях, при дорогах і в серцях?

Цей фоторепортаж присвячую пам’яті Юрія Новака, на якого всі казали Гриць, – українця з Великого Мидська, який урятував поляків із колонії Мельникове.

Суня була невеликою бідною колонією, де лише кільком господарям не бракувало запасів до нового врожаю. На неї напали, спаливши, вночі 30 липня 1943 р.

Пам’яті Александри Садовської, дочки Луціяна Ціхоцького, яка на схилі свого довгого життя передала мені спогади про Кам’янку-Нову і трагічну долю її родини.

Одразу за Виркою тече невеличка річка. Колись землі навколо неї не меліорували, на її берегах широко розросталися густі лози й на другий бік можна було дістатися тільки через міст.

На Галинувку напали в ніч із 28 на 29 березня 1943 р. На допомогу надійшла самооборона з Гути Степанської, однак бандерівці заздалегідь відступили. Із 1939 до 1945 р. за різних обставин убили близько 50 мешканців цієї колонії.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Станіслава Калужного з Борека. Він розповідав мені, як витягав убитих з-під льоду на річці Мельниця. Напишу, однак, про інших осіб та інші події, не менш трагічні.