Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті cім’ї Трусевичів із Холоневичів. Мар’яна і Ядвігу з дітьми, Басею, Збігневом і Галинкою, вбили по-звірськи. Ймовірно, пізніше їх вкинули до тієї криниці, про яку напишу нижче.
Утікачі були вдячні йому за те, як він прийняв Їх, коли вони дісталися сюди з Гути Степанської. Вони розповідали мені про те, як він наказував готувати їжу, забирав людей до укріпленого посту, зупиняв потяги, саджав до вагонів, а тих, хто не хотів від’їжджати, не проганяв.
Цей фоторепортаж я присвячую Генрику Щепковському, вбитому біля Холоневичів, в окопах, що залишилися після Першої світової війни. Поховав Його чех із Галінувки, Вацлав Веселий, син Юзефа, а розповів мені про це син Вацлава, Генрик.
Цей фоторепортаж я присвячую сім’ї Адольфа Садовського, лісника з колонії Гали.
Сьогоднішній фоторепортаж я присвячую євреєві Срулю з Осови. Він був незаможним торговцем, який своїм скриплячим від старості возом їздив усіма цими бідними, але прекрасними дорогами.
Цей фоторепортаж я присвячую всім тим, хто пив воду з придорожньої криниці мого Дідуся.
Волинянин, гутянин, проживає в Польщі. Разом із сім’єю щороку приїжджає до Гути Степанської – батьківщини своїх предків. Він Опікун місць національної пам’яті. З Янушем Горошевичем ми розмовляли про справи, важливі для поляків та українців.