Колонія була створена одразу після Першої світової війни, коли бельгієць Каміль де Пурбе продав землю селянам. Населена вона була пів-на-пів поляками та українцями.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Феліціана Горошкевича, якого в Омелянці називали американцем.

Вацлав Наумович жив неподалік Білого хреста, який у 1938 р. поставили за кошти організації «Коло сільських господинь». Цей фоторепортаж я присвячую його пам’яті.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Станіслава Брусила, пастора п’ятидесятників.

У квітні 1943 р. бандерівці підірвали в підземеллях костелу у Степані артснаряди. Стіни святині вкрилися тріщинами. Ксьондзу Фаустину Лісіцькому вдалося перед цим втекти до Гути Степанської. Після війни костел розібрали, а на його місці побудували лікарню.

Мені пощастило, подорожуючи Волинню, зустріти на своїй дорозі пастора Петра Юрчука, просту й одночасно велику людину. Його проповіді часто перевершували трактати всіляких філософів і мудреців. Його стареньким возом ми неспішно їздили волинською землею. Він був моїм приятелем, помер недавно. Цей фоторепортаж я присвячую йому.

Священик Віталій Сагайдаківський із Гораймівки мав сестру Ольгу. Вона вийшла заміж за вчителя Болеслава Наумовича, якого пізніше перевели працювати в Холоневичі. Це була щаслива пара: вони кохали одне одного, мали двоє дітей.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті Ірени Соловій, у дівоцтві – Борек.

Через хаос бандерівці не помітили Ірену і Зузанну, двох сестер, яким вдалося сховатися, проте спіймали їхнього батька, Анджея Завіслянського. Посадили його на віз і повезли у напрямку кладовища. Зузанна в розпачі побігла за ув’язненим батьком. Їх убили обох.

Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті мого покійного дядька – Станіслава Горошкевича з Омелянки.