Свідками життя міста можуть бути не лише документи, а й живописні та графічні твори. До міських літописців другої третини ХХ ст. належить Гаврило Остапенко, самодіяльний художник, педагог, волинянин, житель Луцька.

Гаврило Никифорович Остапенко народився 26 березня 1892 року в станиці Маріїнський І-го Донського округу. У 1895 р. сім'я переїхала на Волинь, якій Остапенко присвятив більшість художніх творів.

У 1914 р. він закінчив курс імені великого князя Володимира Олександровича при Одеському товаристві образотворчих мистецтв. За деякими даними Остапенко навчався у Киріака Костанді. Навчанню в Санкт-Петербурзькій академії мистецтв стала на заваді Перша світова війна, учасником якої він був.

Після війни художник проживав на Ковельщині, де працював штатним учителем графічних мистецтв у Ковельському чоловічому і жіночому початкових училищах та Ковельській чоловічій гімназії. Тут, у Ковелі, пережив особисту трагедію – втрату сина Ігоря та дружини. У цей період він познайомився з Миколою Петровичем Косачем, братом Лесі Українки, бував у Колодяжному. У Ковелі художник створив ряд архітектурних пейзажів та пейзажів на річці Турія (зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею). Деякі місця та будинки, відтворені художником, із плином часу змінилися до невпізнання, інші перестали існувати.

Серед робіт ковельського циклу є цікава та цінна графічна робота, малюнок з натури: зображення Білого будиночка Лесі Українки, датоване 1945 роком (зображений будинок під солом'яною стріхою, з комином, освітлена сторона стіни має четверо вікон з напіварочним завершенням. На затіненій стороні одне вікно і двері, а також двері на горище. Ґанок і солярій відсутні). До кольорового малюнка є ескіз, виконаний простим олівцем, під ескізом – план будинку (дата виконання роботи – 26 серпня 1945 р.). Малюнок є документальним свідченням про зміни в зовнішньому вигляді будинку Лесі Українки після Другої світової війни. У той час Гаврило Остапенко працював у Волинському краєзнавчому музеї і, ймовірно, був одним із членів комісії, яка повинна була обстежити стан Косачівської садиби.

Ще однією дуже цікавою роботою є графічний шарж: «Ковель. Объявление о концерте», датований 8 березня 1926 р. На малюнку зображено групу людей, які зацікавлено читають афішу, прикріплену до паркана, з оголошенням такого змісту: «Спешите!!! На нашей планете в первый и последний раз квартет! Основатель о-ва «Лира». Габец – фагот. Шабот – зумра. Махнюк – турец. барабан. Марар – кастаньеты». Цей малюнок передає іронічний настрій художника і дух того часу.

Ковельщина надихала Гаврила Никифоровича на творчість, на своїй улюбленій Турії він відпочивав душею. Сюди він повертався і пізніше, часто приїздив для занять пленерним живописом. Про це свідчить робота «На р. Турія в Ковелі», створена ним уже в похилому віці, в 1964 році.

У 1930-х роках Остапенко переїхав до Луцька. Справжнє покликання знайшов у педагогіці. Викладав у Луцькій гімназії ім. Костюшка та Володимир-Волинській ім. Коперника, пізніше – в середніх школах № 1 та № 3 м. Луцька, Луцькому педагогічному училищі та педінституті. Колишні студенти згадували свого викладача, як невисокого, злегка сутулуватого чоловіка, із сірими сумними очима та міцно стиснутими вустами, на яких рідко з’являлась посмішка. З усіма був на «Ви». Крім викладацької роботи Гаврило Никифорович багато часу приділяв живопису. Захоплювався каліграфією.
На початку 1930-х рр. працював у Волинському окружному земельному управлінні, в приміщенні якого нині знаходиться Волинський краєзнавчий музей. У цей період художник створив ряд шаржів на співробітників управління. Деякі з малюнків виконані кольоровими та простим олівцями, а кілька у техніці туш-перо. На жаль, автор вказав прізвища та посади тільки кількох персонажів, інші залишаються невідомими. У цей період він виконав живописний пейзаж, який зображає вигляд з вікна третього поверху приміщення Волинського окружного земельного управління на куточок урядової колонії з одноповерховими будиночками під червоною черепицею. На передньому плані – колона корінфського ордера.

У 1971 році в картинній галереї відбулась перша персональна виставка, яку художник пережив лише на кілька місяців.

Гаврило Никифорович Остапенко не був професійним художником, але його роботи – історичне свідчення минулого.

Ілона НЕСТОРУК,
старший науковий співробітник Волинського краєзнавчого музею

P.S.: Шаржі з особистого альбому Гаврила Остапенка та живописний пейзаж, які зберігаються у фондах Волинського краєзнавчого музею (Інв. №№ Г – 360; Г – 362; Г – 365; Г – 366; Ж – 549) публікуються вперше.