Наприкінці липня на католицькій частині міського цвинтаря у Збаражі відбулася ще одна толока. Містяни впорядковували кладовище також напередодні Великодня.

Під час липневої толоки на збаразькому цвинтарі працювали парафіяни костелу Святого Антонія та Святого Юрія, жителі міста та околиць, внутрішньо-переміщені особи, які оселилися в Збаражі, та члени Польського культурно-освітнього товариства «Збараж», яке цього разу стало ініціатором прибирання. У квітні воно відбулося з ініціативи міської влади. Як і тоді, у впорядкуванні цвинтаря активну участь брав міський голова Збаража Роман Полікровський, працівники районних та міських організацій, колектив міського комунального підприємства «Добробут» під керівництвом директора Юрія Дмитришина.

Липневу акцію підтримав також головний лікар комунального некомерційного підприємства «Збаразька центральна лікарня» Григорій Чепіль, тож  до прибирання долучилися і працівники лікарні.

Учасники толоки косили траву аж 16 мотокосами, які взяли із собою працівники МКП «Добробут» і лікарні та члени Польського культурно-освітнього товариства «Збараж». А ще вирубували пагони дерев і кущів, прибирали сміття, скошену траву і гілля та вантажили на комунальний транспорт, який усе це вивозив за межі кладовища.

Спільна робота стала нагодою до розмов про важливість дружніх стосунків між польським та українським народами.

Про Збараж у період до Другої світової війни дослідники говорять як про місто трьох культур. Хоча, крім українців, поляків та євреїв, які майже рівними частинами були представлені на демографічній карті міста, тут жили й представники інших народів. Під час війни більшість євреїв загинули або врятувалися й покинули місто, згодом виїхала також переважна кількість поляків. Після них залишилися некрополі, які були занедбані й навіть зруйновані вандалами та радянською владою. На польському кладовищі виріс ліс хащів із ледь помітними стежками до незначної частини могил, за якими було кому доглядати.

18 років тому в Збаражі з’явилися перші волонтери з Польщі – група з Ланьцута на чолі з Іренеушом Скшипчаком. Вони подарували костелу електронний дзвін та організували прибирання на цвинтарі. Згодом почали приїжджати волонтери акції «Могилу прадіда врятуємо від забуття» з Болеславця на чолі з Барбарою Смоленською, із Вроцлава на чолі з Данутою Красницькою та інших польських міст.

В останні роки на збаразькому католицькому цвинтарі працювали також реставратори від Інституту «Полоніка», члени благодійного фонду «Пам’ять і любов» та Тернопільського культурно-просвітницького полонійного товариства.

Через напад Росії на Україну уперше за багато років збаражани прибирали католицьке кладовище без волонтерів із Польщі.

Петро Байдецький,
Польське культурно-освітнє товариство «Збараж»
Фото: Збаразька міська рада, Петро Байдецький
Відео: Збаразька міська рада