Кабаре в Польщі завжди з’являлися як гриби після дощу. Вони, особливо за часів ПНР, тобто так званої комуни, подібно до музики, особливо рокової, відігравали не тільки культурну, але й суспільну та політичну роль. Кабаре були свого роду клапаном, через який виходила безсильна злість пригнобленого панівним ладом суспільства, часто й густо приправлена знущальним сміхом.
Таким чином люди висловлювали свою критику, невдоволення і врешті розчарування сірістю буднів, яка їх оточувала. Завуальовані, замасковані від пильного ока цензорів тексти, які стосувалися найчастіше справ важких і серйозних, комізму, іронії та абсурдності котрих не розумів ніхто, крім громадян Польщі, лунали зі сцен більших і менших залів, наповнених до меж можливостей.
Відомим є анекдот про чотирьох чоловіків, які намагалися потрапити в наповнену по самі вінця кав’ярню «Новий світ», де саме виступало одне кабаре. Вони так довго стукали, що їх нарешті впустили. Для них спеціально доставили столик. Вони сіли, посиділи десять хвилин і пішли. Ті четверо виявилися бізнесменами з Німеччини. Коли вони побачили афішу про виступ кабаре, то вирішили розважитися, керуючись західним досвідом. А цей досвід говорив про те, що кабаре – це веселі пісеньки, напівроздягнені дівчата, може і стриптиз.
А тут виходить якийсь чолов’яга і щось там чеше польською. Народ сміється до сліз, а вони нічого не розуміють. Запитали, чи то так буде весь час. Коли почули ствердну відповідь, встали й пішли. Для них це не розвага, а нудота. Це був інший світ. Програми кабаре завжди народжувалися в атмосфері спротиву, бунту проти дійсності, влади, усталених укладів. Глядачі єдналися у сміху, часто гіркому й іронічному, очікуючи інтелектуальної розваги, яка висміювала драматичну дурість і лицемірство панівної верстви тих часів.
Усілякі двозначності, недомовки, асоціативні посилання в кабаретних текстах викликали в країні на Віслі вибухи сміху, який був ліками проти гігантської дози тодішнього зла. Чіткий поділ на «нас» і «них», із яких можна було сміятися доволі, сидячи спокійно в залі, об’єднував громадян, давав їм відчуття сили.
Відомі всім фрази, як-от «Хто замовляв руських (ішлося про вареники)? – Ніхто, вони самі прийшли», викликали веселі емоції, бо всі в залі думали однаково, натяк, що звучав зі сцени, був зрозумілий для кожного. Безсумнівно, це була свого роду розвага між творцем і глядачем. Перший із них усвідомлював, що багато прямо, відкритим текстом він сказати не може, адже наслідки для нього можуть бути прикрими. А другий знав, що в почутих скетчах і піснях потрібно шукати подвійне дно і приховані алюзії на дійсність.
Хороше кабаре – це завжди атмосфера, єдина й неповторна, а його програма виражала певний світогляд. За часів ПНР кабаре, гребуючи дешевими трюками вульгаризму і простацтва, розважали і водночас апелювали до розуму глядача, штурхали його сумління та почуття пристойності. Вони інтригували формою й захоплювали виконавською досконалістю.
Після війни найкращі взірці кабаре показували такі колективи: «Підвальчик під баранами» з Пьотром Скшинецьким, «Дудка» з Едвардом Дзєвонським, «Кабаре старших панів» Єреми Пшибори і Єжи Васовського, «Тей» із Зеноном Лясковіком і Богданом Смолєньом, «Еліта» з Яном Качмареком.
Пьотр Скшинецький, кабаре «Підвальчик під баранами». Public domain
Ян Качмарек, кабаре «Еліта». Public domain
Єреми Пшибора і Єжи Васовський із «Кабаре старших панів». Public domain
Що цікаво, більшість цих людей не мали естрадної освіти. Це були інженери, архітектори, фізики, викладачі польської мови, проте їхні тексти становлять беззаперечний канон якісного, постійно актуального інтелігентного гумору.
Так було, коли криза в економіці ПНР розкрутилася на повну. Черги під магазинами, пусті полиці й голі гаки стали врешті темою номер один. Старенька бабуся питає в продавчині: «Телятина є? – Немає. – А свиняча вирізка? – Немає. – То, може, яловичина? – Немає». Старенька пошкандибала з магазину. А продавчиня зітхнула: «Ця то все пам’ятає».
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
учителька, скерована до Луцька і Ковеля
організацією ORPEG
На головному фото: Зенон Лясковік і Богдан Смолєнь, кабаре«Тей», Public domain