Є у Кракові один ринок, він називається Імбрамівською площею, там можна придбати різноманітні делікатеси. Щоправда, відвідування його осушує гаманець просто в космічному темпі, адже ціни там інколи астрономічні. Але якщо нам хочеться неабияк побалувати своє піднебіння і відчути справжнє небо в роті, то від великого дзвону ми можемо дозволити собі таке невеличке божевілля.

Окрім цього, атмосфера краківських ринків унікальна сама по собі. Неодмінно треба сходити на такий базарчик, щоб засмакувати хоча би дрібочку цієї атмосфери. Як тільки можу, лечу туди по оливки прямісінько із самої Каламати, по сповнений сонячного аромату тим’яновий мед з улюбленого Криту, по сир грав’єру й оливкову олію кольору зеленого бурштину від так званого хлопа.

Є там також невелика будка, в яку ледь вміщаються великі холодильники і молодий ввічливий продавець, що сидить дещо кутом серед своїх холодильних установок. Біля входу вас вітає скромна вивіска: «Бабусині вареники». І дописка дрібними літерками: «Виготовлені вручну, домашні». Саме сюди я йду як до Мекки.

Усередині зазвичай тільки один покупець, адже для більшої кількості там просто немає місця. Всі інші мусять терпеливо стояти назовні, очікуючи, доки перед ними відкриється брама вареничного раю. Переминаються з ноги на ногу і запускають журавля через скляну вітрину, чи всередині вже відбувається стягування оплати, чи клієнт ще вибирає.

А вибирати є з чого. Начинки фруктові, капустяні, м’ясні, грибні, овочево-трав’яні, із крупами, про існування яких я не мала блідого поняття, і на довершення вони – ті, які обожнюють усі без винятку. З домашнім сиром, перемішаним із картопляним пюре, підсмаженою цибулькою, приправами і чудесними, ледь зарум’яненими шкварочками. У Польщі їх до цього часу називали руськими.

Оскільки я не була на ринку досить давно, а події останніх днів неабияк пригнітили мене і найліпшого із мужів, то я подумала, що вареничний бенкет хоч трішки покращить наше самопочуття. Заходжу в магазинчик і вже з порога гукаю до симпатичного продавця: «Двадцять руських, будьте ласкаві». «Немає», – відповідає мені зі стоїчним спокоєм молодик. «Як це немає?!» – не здаюся я. «Немає і не буде», – відповідає мені мій Цицерон. «Є українські. З начинкою з домашнього сиру, картопельки, цибульки. Смачнючі. Дуже рекомендую. Кажу вам: руські не вмиваються до українських. Це я точно знаю».

Вірю хлопцю на всі сто відсотків. Беру тридцять.

Астрономічні ціни (astronomiczne ceny), тобто дуже високі.

Осушувати гаманець (osuszać portfel), тобто швидко витрачати гроші.

Від великого дзвону (od wielkiego dzwonu) – щось відбувається з особливої нагоди, дуже рідко.

Купувати щось від хлопа (kupować coś od chłopa) – так говорять, коли купують щось безпосередньо у фермера.

Сидіти кутом (siedzieć kątem), тобто збоку, десь, де не надто багато місця.

Запускати журавля (zapuszczać żurawia) – заглядати куди-небудь із зацікавленням.

Переступати з ноги на ногу (przestępować z nogi na nogę), тобто не мати терпіння.

Не мати блідого поняття (nie mieć bladego pojęcia) – цілковите незнання у якійсь сфері.

Щось не вмивається до чогось (coś nie umywa się do czegoś), тобто є незрівнянно гірше.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG