Польські фразеологізми: Тадко-неїжко і Кокошка-смакошка
Статті

Їжа, попри те, що тема здається надзвичайно приємною, все ж таки з якихось таємничих, мабуть позаземних, причин розділяє людей. Більше, хоч це й видається єрессю, ніж політика. Як приклад можемо навести запитання, чи суп має бути з макаронами чи картоплею.

Адже за столом зустрічаються характери, темпераменти і дитячі травми – такі, як легендарна манна кашка з малиновим соком. За столом завжди царюють дві легендарні фігури: Тадко-неїжко і Кокошка-смакошка.

Тадко-неїжко – це людина, яка на вигляд обіду або звичайного перекусу полотніє, немов герой дешевого фільму жахів. Ще дитиною Тадко вмів медитувати над однією морквинкою і половинкою картоплини на тарілці, поки ті, просто від старості, самі втрачали всякі смакові якості, не кажучи вже про корисність. Для Тадка кожен прийом їжі був переговорами на саміті, чимось схожим на засідання ООН, а кожне «з’їж ще одну ложечку» звучало як погроза.

Тадко не так їв, як перебирав харчем, бо ж неїжко, аналізуючи все, що можна було проаналізувати. Фактуру, колір і потенційні загрози, які виникають від контакту з броколі чи якимось там шпинатом.

Зовсім інша справа – Кокошка-смакошка. Вона їла не для того, щоб жити. Вона жила для того, щоб їсти. Смачно і в міру. Коли вона входила на кухню, холодильник шанобливо замовкав.

Кокошка на сніданку думками була вже на обіді. Поглинаючи десерт, вона розмірковувала, що смачненького з’їсти би на вечерю. В її випадку вислів «апетит приходить під час їжі» був не метафорою, а інструкцією. Чим більше вона куштувала, тим голоднішою ставала – на світські насолоди та задоволення, які давала їжа.

Зустріч цих двох за одним столом була товариським матчем, гідним прямої трансляції у прайм-таймі. Тадко сидів напружений, совгаючи їжею по тарілці, ніби розраховуючи, що під впливом його волі вона сама зникне. Він їв символічно, дослівно як пташка, три зернятка рису, супроводжуючи це голосним і красномовним зітханням.

Тим часом Кокошка накладала собі чергову порцію, адже шкода, щоб пропало, при цьому переконуючи, що тільки дегустує. Найсмішніше те, що Тадко ніколи не був голодним, а Кокошка була голодною завжди. Вона постійно заявляла, що має вовчий апетит. Він же стверджував, що навіть погляд на їжу його насичує. Тадек умів їсти очима, і після такої візуальної трапези він вважав справу закінченою.

Шлунок, на його думку, повинен брати приклад з очей і насичуватися самим лише виглядом. Проте доля буває підступною. Одного разу, в день свого народження, Кокошка приготувала обід. Справжній, домашній, ароматний. Такий, що сусіди раптово відчули, що їм необхідно заскочити на хвилинку з побажаннями. І в цей чудовий день з’явився неїжко. Як завжди, подивився недовірливо, обережно понюхав і... спробував. Раз. Другий. Третій.

На його обличчі з’явився вираз подиву, ніби він відкрив паралельний світ. «Це дійсно добре», – промовив стиха. Всі завмерли від здивування. Виявилося, що страва була просто пальчики облизати. З тих пір Тадко і надалі залишився неїжком, а Кокошка – смакошкою, але вони навчилися одного: їжа – це ані просто пальне, ані спортивні змагання.

Це привід для розмови, сміху і здивування, що хтось може мати абсолютно інший підхід до тієї ж помідорної зупи. І хоч за одним столом завжди буде хтось, хто залишить пів тарілки, і хтось, хто попросить добавки, саме завдяки цій різноманітності страви смакують найкраще. Бо життя саме таке. Різноманітне. На щастя.

***

Їсти як пташка (jeść jak ptaszek), тобто дуже мало, суто символічно.

Пальчики облизати (palce lizać) – так поляки говорять тоді, коли їм щось дуже смакує, коли вони захоплені стравою.

Апетит зростає під час їжі (apetyt rośnie w miarę jedzenia) означає, що разом із досягненням більших успіхів або матеріальних благ очікування, потреби й вимоги стають усе більшими.

Мати вовчий апетит (mieć wilczy apetyt) – відчувати дуже сильний, раптовий голод, який важко втамувати.

Їсти очима (jeść oczami), тобто ще до того, як їжа потрапить до рота, ми оцінюємо її поглядом і нам тоді здається, що ми з’їли би все, що є на столі.

Габріеля Возняк-Ковалік,

учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG

Схожі публікації
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Кіндерштуба
Статті
Гарним вихованням, як раніше рідкісною порцеляною, зараз користуються переважно з особливої нагоди. Від великого дзвону. Колись вона стояла в меблевій стінці, на виду і боронь Боже торкнутися її без причини – тільки не розбити б.
20 лютого 2026
Польські фразеологізми: Закон джунглів, або Сильнішому можна більше
Статті
Закон джунглів звучить як щось дуже відсторонене, екзотичне, що належить до світу ліан, іклів та пазурів. Воно асоціюється з документальним фільмом про природу, в якому Кристина Чубувна незвичайним голосом пояснює, чому антилопа щойно програла в брутальній сутичці свою життєву суперечку з левом.
30 січня 2026
Польські фразеологізми: Гроші, викинуті в болото
Статті
У польській мові існує фразеологічний зворот настільки місткий, що в нього можна запхати державний бюджет, кілька невдалих інвестицій і один дуже дорогий кавовий автомат, який купили, бо був на акції, а пізніше виявилося, що цим рішенням ми поцілили як кулею в огорожу. Йдеться, звісно, про класику жанру: гроші, викинуті в болото.
21 січня 2026
Польські фразеологізми: Сміття в польській мові
Статті
Відкриваю холодильник, а там… брекфест тайм. Виходжу на прогулянку і чую, як сусідка кричить до собаки: «Кам ін, Люсі, йдемо в хату!» Вмикаю телевізор, а там усенька польська мова намагається відчайдушно пригадати, чим же вона є. І я її абсолютно не звинувачую.
05 січня 2026
Польські фразеологізми: Ніс на квінту, або Непросте мистецтво нарікання
Статті
Неймовірно, що людство дійшло до етапу польотів у космос, розумних будинків і пристроїв, які, немов велике гумове вухо, вміють підслуховувати наші розмови, щоб потім ні з грушки ні з петрушки запропонувати нам «ідеальний пилосос на знижці». Водночас воно не може приборкати однієї винятково примітивної сили природи – здатності нарікати.
16 грудня 2025
Польські фразеологізми: Позички, або Як найшвидше втратити друзів
Статті
«Позич мені сотню – як бабцю люблю, віддам завтра». Ця на перший погляд невинна фраза і прохання, яке в ньому міститься, в історії людства розпочали більше трагедій, ніж греко-перські війни, невдалі побачення та всі ремонти, разом узяті.
02 грудня 2025
Польські фразеологізми: Мистецтво хом’ячити
Статті
Час від часу в кожній людині прокидається глибоко прихований ген, який відповідає за накопичення запасів. І немає найменшого значення, чи ми хочемо запхати до стелі домашню комору, бо ж невблаганно наближається зима, чи потрапили на розпродаж макаронів або щецінського паприкажа*.
14 листопада 2025
Польські фразеологізми: Спорт – це здоров’я, але чи завжди?
Статті
Спорт – це здоров’я. Це один із висловів, які ми повторюємо як мантру. З наполегливістю, гідною кращого застосування. Хто його автор? Хто вигадав такий популярний у теперішні часи слоган? Не маю блідого поняття.
05 листопада 2025