Спорт – це здоров’я. Це один із висловів, які ми повторюємо як мантру. З наполегливістю, гідною кращого застосування. Хто його автор? Хто вигадав такий популярний у теперішні часи слоган? Не маю блідого поняття.

Може, це був лікар, який по дірки в носі мав пацієнтів, що лазять як мухи в смолі і вічно нарікають на проблеми зі здоров’ям, спричинені малорухливим способом життя. Або, можливо, це якомусь виробнику спортивного одягу прийшла геніальна у своїй простоті ідея: більше спорту різних видів і форм означає більші прибутки, від яких гаманець лускає по швах.

Так чи сяк, ми живемо в часи, коли біг став майже релігією, а спортзал – місцем, де кожен мусить бути. Легко перерахувати очевидні плюси, які приносять тренування. Рух нормалізує тиск, укріплює серце й роботу наших органів. Після тренування по тілу як божевільні циркулюють ендорфіни – гормони щастя, які діють таким чином, що навіть після години виснажливих зусиль людина почувається обранцем долі.

Принаймні так відбувається до моменту, доки менш треновані не почнуть відчувати дії молочної кислоти та болю, який дає про себе знати навіть у волосяних цибулинах. Ще досить важливим у сфері позитивного впливу спорту на людей є соціальний аспект. Спільні пробіжки, командні ігри, гімнастичні тренування, йога, їзда на велосипеді – все це об’єднує людей краще, ніж найефективніший клей.

Це саме в спорті ізольована людина, відділена від світу огорожею, камерами та охоронцями, знаходить один з останніх бастіонів спільноти. Неважливо, чи це спільна пробіжка о шостій ранку, чи йога на галявині – ми разом страждали, разом пітніли, всі ми не відчуваємо ні рук, ні ніг. Це звучить майже як гімн братів, об’єднаних навколо спільного вівтаря, на якому викарбувано: біцепс, трицепс, шість кубиків.

Кожен сантиметр зменшення талії сприймається як перемога над диваном, пультом дистанційного керування та чипсами. Однак, як це часто буває в житті, у цієї медалі є й зворотний бік. Спортзали повні ентузіастів, які прийшли туди зі здоровим хребтом, а виповзли із серйозними ушкодженнями. Кваліфікований ортопед буде боротися з ними місяцями. З чим більшим запалом та відданістю справі, але з порожньою головою, ми стараємося бути «фіт», тим швидше ми опинимося у фізіотерапевта.

Межа між захопленням і одержимістю як волосинка. Спортсмен-любитель часто починає з невинної пробіжки після роботи або до сніданку, а закінчує планами тренувань, розписаними в Excel. Спорт стає релігією, в якій кожен день без тренування – це смертельний гріх, а смарт-годинник починає виконувати роль повірника, якщо навіть не сказати більше – сповідальниці.

Така фіт-людина відмовляється від легендарного тортика в бабусі, хоч і язик в неї тягнеться туди, куди очі не сягають. Вона зважує ранкову вівсянку з аптекарською точністю, до долі грама, а вітаміни та мікроелементи рахує як працівник НАСА. Якщо такі заходи приносять здоров’я, це ще пів біди. Можна лише гадати про душевний стан такої людини, але якщо виникає почуття провини, коли легенько попустити віжки у плані харчування чи тренувань, то вже має загорітися червона лампочка.

До цього всього додається тиск соціуму. Спорт починає визначати ідентичність. Кожна пробіжка, кожне тренування, кожна крапля поту має бути задокументована та поширена в соціальних мережах. Ви не займаєтеся спортом? Ви не показуєте це всім довкола? У вас немає графіка досягнення результатів? Невідповідні, непрофесійні лахи? Як ви взагалі живете?! Жах!

Але ж сам спорт та спортивні заняття були задумані як свобода та задоволення. Не як обов’язок чи праця, що виконується в поті чола, з величезними фінансовими витратами на форму, тренерів, спортзали, спаринги тощо. Можливо, варто пригадати, що фізичні вправи – це задоволення, а не змагання. Замість того, щоби будь-якою ціною, на шкоду власному здоров’ю, ставити шалені рекорди, краще піти на прогулянку. Замість того, щоб порівнювати себе зі знайомими в Instagram, краще обрати власний шлях фізичного розвитку.

Спорт – це здоров’я, і так буде завжди, але лише тоді, коли фізичні навантаження не стануть метою самою в собі, а хороші тренування ми будемо робити не для результату, а для самого себе. А після – склянка води і, може, якщо ми це любимо, навіть шматочок торта, адже здоров’я – це також помірність.

***

Не мати блідого поняття (nie mieć bladego pojęcia) означає, що на цю тему ми нічого не знаємо.

Волочитися як муха у смолі (wlec się jak mucha w smole), тобто пересуватися дуже повільно.

Шість кубиків (sześciopak) в людини – рельєфні, дуже помітні і треновані м’язи пресу.

Мати щось чи когось по дірки в носі (mieć czegoś lub kogoś po dziurki w nosie), тобто бути втомленим якимись обставинами чи людиною.

Смертельний гріх (grzech śmiertelny) – це дуже серйозний проступок, який не можна вибачити.

Щось лускає по швах (coś puchnie w szwach), тобто швидко наповнюється.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG