У польській мові існує фразеологічний зворот настільки місткий, що в нього можна запхати державний бюджет, кілька невдалих інвестицій і один дуже дорогий кавовий автомат, який купили, бо був на акції, а пізніше виявилося, що цим рішенням ми поцілили як кулею в огорожу. Йдеться, звісно, про класику жанру: гроші, викинуті в болото.

Цей вислів викликає емоції, бо кожен із нас хоч раз стояв над символічною ямою з болотом, спостерігаючи, як його важко зароблені гроші тонуть без належного прощання. Болото в цьому випадку є метафорою, хоч іноді буває навдивовижу буквальним. Приклад? Нове взуття – таке, що мало змінити наше життя і призвести до того, що вихідні проводитимемо в дорозі, а не на дивані.

Після першої прогулянки до найближчого магазину по пачку масла виявилося, що його єдина функція – займати місце в шафі. Інвестиція канула в болото, а взуття приєдналося до колекції речей, які мали стати переломними, а виявилися пам’ятником імпульсивним і цілковито необдуманим рішенням.

Економісти скажуть, що це дрібниця. Справжні гроші, викинуті в болото, починаються там, де проєкти перетворюються у криницю без дна. Достатньо лише ремонту. План був простий: освіжити ванну кімнату. Закінчилося на заміні геть усього, включно з трубами. А через місяць виявилося, що ці новісінькі труби майстри проклали якось не так, як треба. І з-під гарненьких кахлів почала виглядати якась дивна темна пляма невідомого походження.

Усе стало ясно як сонце, коли перша плитка з тріском впала на підлогу, а сусід прийшов з інформацією, що ми через діряві труби заливаємо його квартиру. Гаманець схуд, а ми опинилися у вихідній точці, легші на кільканадцять тисяч. Отож, часом болото виникає не через великі амбіції, а через незначний недогляд.

Ми купуємо щось недороге, що псується через тиждень, а потім чергове щось, щоб залатати діру після першої покупки. А в результаті? Ми витрачаємо втричі більше, ніж якби відразу купили пристойну річ. Це ніби спроба зекономити на парасольці під час зливи: теоретично це має якийсь сенс, а на практиці мокро й по-дурному.

Найсмішніше те, що коли хтось намагається нас застерегти, ми зазвичай реагуємо алергічно. Поради стікають по нас як вода з качки, а пояснення, що це не варто робити і що дешеве, то дороге, нагадують кидання горохом об стіну. Ну, бо ж ми краще знаємо. Реклама була переконлива, продавець – приємний, а негативні відгуки в інтернеті написали, мабуть, заздрісні конкуренти.

Кульмінацією цього фінансового фарсу є момент, коли до нас доходить, що ми знову купили кота в мішку. Підписку, якою не користуємося. Онлайн-курси, яких ми так і не відкрили. Кухонний пристрій, інструкція до якого грубша за «Пана Тадеуша». Тоді ми стоїмо над тим метафоричним болотом, зітхаємо й обіцяємо собі виправитися.

Однак правда жорстока: викинуті в болото гроші – невід’ємна частина життя, як і дихання. Це фрицóве, яке кожен мусить заплатити за досвід, плата за урок здорового глузду. Важливо лише не робити з болота постійну адресу проживання. Бо якщо вже десь і топити гроші, то краще в морі під час відпустки, гідному чудових спогадів, а не в калюжі непродуманих рішень.

***

Гроші, викинуті в болото (pieniądze wyrzucone w błoto), тобто змарновані, витрачені на щось непотрібне, нікчемне.

Поцілити як кулею в огорожу (trafić jak kulą w płot), тобто зробити щось неправильне, прийняти погане рішення.

Криниця без дна (studnia bez dna) – це щось, що поглинає велетенські ресурси (час, гроші, зусилля), без чіткого фіналу або з незначним результатом.

Гаманець худне (portfel chudnie) тоді, коли ми часто витрачаємо гроші.

Щось стікає як вода з качки (coś spływa, jak woda po kaczce), тобто не має жодного впливу.

Кидання горохом об стіну (rzucanie grochem o ścianę) – це безрезультативні намагання переконати когось, марні пояснення, прохання схаменутися, які не приносять жодного ефекту.

Купити кота в мішку (kupić kota w worku), тобто зробити покупку, прийняти рішення або погодитися з чимось наосліп, без ретельної перевірки, не оглянувши й не впевнившись у якості та вмісті.

Платити фрицóве (płacić frycowe) – зазнавати збитків, вчитися на помилках.

Габріеля Возняк-Ковалік,

учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG