ABC польської культури: Єжи Штур і Тадеуш Возняк – великі майстри відходять
Статті

Обидва народилися в тому ж 1947 р. Один – у березні, другий – у квітні. І покинули цей світ у 77-річному віці майже в один день. Восьмого і дев’ятого липня 2024-го. Може, в Божому плані вони були потрібні десь у засвітах, щоб там захоплювати, зворушувати, творити. Два майстри, дві ікони польської культури. Єжи Штур і Тадеуш Возняк.

Єжи Штур – випускник полоністики Ягеллонського університету в Кракові та акторського факультету Державної вищої театральної школи у Кракові. Під час навчання був пов’язаний із «Театром СТА», а пізніше долучився до «Старого театру» в Кракові. Якби мене збудили з мертвого сну і наказали, не задумуючись, назвати фільм, у якому грав Єжи Штур, я одразу згадала би «Ведучого». Фільм режисера Фелікса Фалька справив на мене, тоді ще молоду дівчину, величезне враження.

Яскрава фігура Лютека Данеляка, парвеню і крутія, готового задля кар’єри на найбільше свинство, якого хвацько зіграв Штур, закарбувалася в моїй пам’яті і стримить там досі. Головна причина – геніально відтворена роль. Потім були чергові ролі в культових уже на сьогодні фільмах. «Сексмісія» (в радянському цензурованому варіанті стрічка називалася «Нові амазонки», – перекл.), «Кілер», «Шрек» (озвучування Осла), «Кінгсайз», «Великий звір», «Список блудниць», «Громадянин Піщик», «Три кольори».

Можна перераховувати нескінченно. На підмостках театру чудові ролі, які виявилися хітами, – це «Контрабасист» і режисерська версія опери Доніцетті «Дон Паскуале», яку я мала приємність бачити наживо. Видатна роль Порфирія Петровича у «Злочині і карі», перенесеній на театральну сцену Анджеєм Вайдою. Неможливо перерахувати всі ролі, спектаклі та фільми, в яких зіграв Єжи Штур.

Актор виявився теж чудовим педагогом. Упродовж багатьох років він був ректором Державної вищої театральної школи у Кракові. «Жінка мене б’є», «Темряву, я бачу темряву», «Я – Риба, викликаю Акваріум», «Ох ти ж у дупло копнутий», «Мив я його, мив», – це цитати зі стрічок, у яких зіграв Штур. Вони увійшли в повсякденне мовлення, кожного разу викликаючи усмішку немов уперше.

Про Єжи Штура Кшиштоф Кесльовський говорив так: «Він здається мені досить винятковим у Польщі прикладом актора, який перебуває на своєму місці і в кінофільмі, і на телебаченні, і в театрі. З чим це пов’язано? Думаю, вирішальними в цьому випадку є два елементи, про які варто сказати. Перший становить техніка, чудова техніка, опанована до бездоганності у всіх дрібних деталях. Друга річ, не менш істотна, особливо корисна для кіно, – це його знання дійсності. А понад цими двома навичками стоїть інтелект». Не додати й не відняти. Відійшла людина, життя й досягнень якої однозначно вистачило б на кільканадцять звичайних людей.

Кожен поляк, який хоча би трішки любить музику, повинен знати абсолютний хіт «Пурпурний годинникар світла». Цей великий шлягер, виконаний Тадеушем Возняком, відвідувачі могли послухати 11 листопада 2018 р. у королівському Альберт-голі в Лондоні. Чудова пісня на столітню річницю відновлення Польщею незалежності. Геніальне виконання мегатвору у виняткову дату.

Тадеуш Возняк співає «Годинникаря» на сцені Альберт-голу 11 листопада 2018 р. Кадр із відео на YouTube

Митець, безсумнівно, всім своїм творчим життям заслужив на таку честь. Тадеуш Возняк – музикант, композитор і вокаліст. Початки його кар’єри були дуже непростими і принаймні тоді нічого не провіщало, що випускник електричного технікуму буде автором музики кількасот пісень, театральних постановок, кількадесяти телевистав та поетичних програм.

Пісні з його музикою були в репертуарі таких зірок, як Ельжбета Адамяк, Міхал Байор, Кристина Пронько та Бернард Ладиш. Перший ансамбль, із яким митець почав співпрацю, носив чудернацьку назву «Дикуни». Сам Возняк узяв собі мистецький псевдонім Даніель Дан, адже його справжнє прізвище видалося менеджерові «Дикунів» малопривабливим.

Із плином часу з’явилися пропозиції співпраці з відомими вже тоді артистами. Наприклад, із Чеславом Нєменом музикант відіграв понад 100 концертів. І хоч мав на своєму рахунку понад кількасот творів, саме його найбільший шлягер «Годинникар» став культовою піснею навіть у в’язниці.

Сам він про це розповідав так: «Коли я працював у театрі у Валбжиху, я столувався в однієї пані, яка чудово готувала. Одного разу з директором Аджеєм-Марією Марчевським ми натрапили при обіді на людину, яка кількома днями раніше вийшла з в’язниці, де найпопулярнішим шлягером був у той час «Годинникар». До такого ступеня, що там навіть провели фестиваль «Годинникаря». Учасники співали скомпоновані власноруч тексти. Після чергової чарки горілки цей хлоп заспівав нам одна за одною кількадесят версій «Годинникаря». Наступного дня я взяв із собою магнітофон і пів літри на аванс. На жаль, запису зробити не вдалося, бо його знову посадили за якесь невелике, але правопорушення».

Рукопис найвідомішого твору Тадеуша Возняка зберігається в Національній бібліотеці поряд із творами Фридерика Шопена, Кшиштофа Комеди та Миколая Гурецького.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Єжи Штур у ролі Лютека Данеляка. Кадр із фільму «Ведучий»

Схожі публікації
АВС польської культури: травень, гітари і «Hey, Joe»
Статті
Міста ми впізнаємо завдяки цікавим пам’яткам. Проте Вроцлав має ще одну власну візитівку – травневе гітарне дійство, яке понад два десятиліття приваблює тисячі музикантів із Польщі й усього світу.
22 травня 2026
АВС польської культури: Сергіуш Пясецький – письменник, контрабандист і шпигун
Статті
Якби нам потрібно було знайти постать, чия біографія могла би лягти в основу сюжету касового бойовика, то Сергіуш Пясецький став би чудовим вибором.
08 травня 2026
АВС польської культури: Ян Бжехва − не тільки для дітей
Статті
Ян Бжехва − це постать, яка є доказом того, що можна бути одночасно серйозним юристом і несерйозним майстром пера. До того ж майстром настільки серйозно несерйозним, що й досі діти у всій Польщі вчать його вірші швидше, ніж таблицю множення, а дорослі декламують їх із підозрілим блиском ностальгії в очах.
20 квітня 2026
АВС польської культури: Гелена Моджеєвська – полька, яка підкорила Америку
Статті
Вона народилася 12 жовтня 1840 р. у Кракові. Як акторка досягла успіху, про який мріє кожен, хто виходить на сцену театру й постає перед об’єктивом камери. Вона підкорила Америку, проте ніколи не забувала про свою Батьківщину, до якої постійно поверталася протягом усього життя.
08 квітня 2026
АВС польської культури: Ева Россано – гармонія бронзи і скла
Статті
Ева Россано – одна з найцікавіших постатей сучасного польського мистецтва. Її скульптури розповідають про силу і крихкість людини, існування і проминання. Частина її робіт – з бронзи, яка символізує важкий тягар і гніт драматичної історії людини, а частина – зі скла, яке уособлює світло і яскравість прекрасних досягнень людства. Художниця також малює картини і знімає короткометражні фільми.
13 березня 2026
АВС польської культури: Люди гір. Ванда Руткевич і Єжи Кукучка
Статті
Люди гір не пов’язані виключно з географією чи меншими й більшими висотами, від яких у пересічної людини паморочиться в голові. Їх характеризує певний спосіб мислення, внутрішній ландшафт, межі якого окреслюються не мапою, а відвагою і страхом, впертістю і сумнівом, а ще самотністю.
06 лютого 2026
АВС польської культури: «Wratislavia Cantans» – Вроцлав співає вже 60 років!
Статті
Фестиваль, який започаткували в 1966 р., протягом десятиліть показує нам, що музика – це мистецтво зустрічі тих, хто грає і співає, з тими, хто слухає, в спільній, дружній та захопливій атмосфері.
22 січня 2026
АBC польської культури: На різдвяному столі
Статті
Історія, традиції та культура кожного народу – це також кухня, зокрема страви, які подають на святковий стіл. У Польщі це особливо помітно під час Святвечора, коли на білій скатертині з’являються страви, які, попри ледь помітні вдосконалення або дивні й не завжди продумані зміни, залишаються носіями пам’яті про минулі часи, вірування і навіть те, як мислили наші предки.
23 грудня 2025
АВС польської культури: «Алло, алло, Польське радіо Варшава!»
Статті
Хто б міг подумати, що Польське радіо з нами вже 100 років! Я можу уявити собі життя без телебачення, але без радіо – аж ніяк. Воно завжди було поруч. Я належу до тих людей, які були пов’язані з Програмою ІІІ Польського радіо, із сатиричною програмою «60 хвилин на годину», що виходила в ефір у 1974–1981 рр., та з «Хіт-парадом Програми ІІІ» Марека Нєдзвєцького, який транслювали в 1982–2020 рр.
12 грудня 2025