У документальних і художніх фільмах Кшиштофа Кесльовського, який був одним із творців так званого кіно морального неспокою, кожен знайде щось для себе.

У Соколовську в Нижній Сілезії Кшиштоф Кесльовський жив у 1951–1957 рр. У своїй автобіографії він писав так: «Проблема полягала в тому, що я, як і багато моїх друзів, не мав грошей на придбання квитка [в кіно]. Батьки не мали змоги нам їх дати. Часом, звісно, бувало, але рідко. Тож ми разом із друзями видиралися на дах. Там було щось на кшталт великого вентилятора – такий собі комин, який мав отвори по боках. Через ті отвори чудово було плювати на кіношну публіку. Робили ми це, мабуть, із заздрості. Нас бісило, що вони могли увійти в кінозал, а ми ні».

Кшиштоф Кесльовсський на Венеціанському кінофестивалі 1994 р. Фото Альберто Терріле. Джерело: Wikipedia 

Саме там, у Соколовську, вже кілька років відбувається кінофестиваль «Омаж Кесльовському». Цього року, 13–15 вересня, він проходитиме вже вдев’яте. Патрон фестивалю – Марія Кесльовська, дружина режисера. У програмі анонсовано спеціальний показ фільму «Три кольори. Червоний» з нагоди 25-річчя прем’єри, перегляди чеських комедій та фільму про Яна Палаха – студента, який звершив акт самоспалення в 1969 р. Глядачі побачать теж картину Чарлі Чапліна «Малюк» у новому циклі «Улюблені фільми Кшиштофа Кесльовського». Буде теж багато польських документальних стрічок. Кульмінаційним пунктом імпрези має стати відкриття Архіву Кесльовського.

Першою картиною цього видатного режисера, яку я переглянув, була стрічка «Без кінця» про вдову юриста, котрий захищав опозиціонерів від комуністичної влади. Головні ролі в ній виконали Гражина Шаполовська і Єжи Радзівілович. Цей фільм – питання про межу життя і смерті, присутність таємниці в житті людини. Він розповідає про любов, яку головна героїня відкриває лише після смерті чоловіка, та про відвагу, якої люди досягають перед обличчям смерті. Під час зйомок цієї картини утворилося культове тріо: Кшиштоф Кесльовський, Кшиштоф Песевич і Збігнев Прайснер.

Мені дуже подобається також фільм «Подвійне життя Вероніки» про двох дівчат – Вероніку з польського Кракова і Веронік із французького Клермон-Ферран, дуже схожих зовнішньо і за вподобаннями, дівчат, які взаємно відчувають присутність одна одної. На хвильку їхні дороги перетинаються, але вони так ніколи й не познайомляться, адже Вероніка помирає, а Веронік живе і продовжує шукати любов.

Цікаво було дивитися теж усі серії «Декалогу», частини якого є вільною алюзією до десяти заповідей.

Важливими у фільмографії Кесльовського є також інші роботи: «Аматор» – фільм про експедитора у промисловій компанії, котрий розповідає історію свого життя, як воно змінилося після купівлі кінокамери і знімання любительських картин, «Короткий фільм про вбивство» – історія про молодого чоловіка, який убиває таксиста, і його адвоката, що громадськість сприйняла як протест проти смертної кари, «Короткий фільм про любов» – історія любові молодого хлопця до зрілої жінки. Останні два – це повнометражні відповідники V і VI частин «Декалога».

Кесльовського зараховують до творців так званого кіно морального неспокою. Так назвав частину польських фільмів, створених в 1976–1981 рр., режисер Януш Кійовський. Представниками цього напряму, окрім Кесльовського, були Анджей Вайда («Людина з мармуру», «Без наркозу», «Диригент»), Філіп Байон («Маятник»), Агнєшка Голланд («Провінційні актори», «Самотня жінка»), Кшиштоф Зануссі («Захисні кольори», «Константа», «Контракт»), Фелікс Фальк («Розпорядник балу», «Шанс»), Януш Кійовський («Кунг-фу», «Індекс»). Режисери намагалися розповісти про моральний вибір своїх героїв, вплутаних у політичну систему і життєвий устрій комуністичного ладу.

Парадоксом є те, що Кесльовський, який ставив у своїх творах важливі, понадчасові питання, помер від інфаркту після циклювання підлоги у своєму домі в Мазовії, маючи на голові берет із хвостиком – атрибут робочого одягу режисера комуністичних часів. Йому було 55 років.

Я впевнений, що кожен знайде щось для себе у документальній і художній творчості Кшиштофа Кесльовського. Мистецтво – це справа смаку, але напевно це був прекрасний працьовитий режисер, який повністю присвячував себе роботі. Він теж був дуже самокритичним. Найбільшими його хвастощами стало ствердження, що у фільмі йому вдалося досягнути 35 % від того, що планував.

Ті з Вас, хто матиме змогу, час і гроші, можуть взяти участь у черговому кінофестивалі в Соколовську, у серці Кам’яних гір. Його програма, як завжди, дуже розмаїта.

Бюст Кшиштофа Кесльовського на Алеї зірок у Кельце. Автор: Павел Цєсля Staszek_Szybki_Jest. Джерело: Wikipedia

Можна також прочитати біографію режисера «Кесльовський. Наближення», написану Катажиною Сурмяк-Доманською.

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КШИШТОФ МИШКОВСЬКИЙ – БАРД ЗІ ЗЛОЦЄНЦЯ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ОЗНАЙОМСЯ ІЗ КВІНТЕСЕНЦІЄЮ ПОЛЬСЬКОЇ РОЗВАЖАЛЬНОЇ МУЗИКИ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: «MIŚ» І «PSY», АБО «ОЦЕЙ У ДЗЕРКАЛІ – ЦЕ, НА ЖАЛЬ, Я»

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КУЛЬТОВА ТРИЛОГІЯ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: РЕЙС У НІКУДИ В ДУРМАНІ СОЦІАЛІСТИЧНОГО АБСУРДУ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: БУДЕШ ГОГОЛЬ-МОГОЛЬ?

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАРЕК ЕДЕЛЬМАН – НАЙШЛЯХЕТНІШИЙ ІЗ НАЙШЛЯХЕТНІШИХ