Чи є хтось у Польщі, хто не знає прізвища Вайда? Це він, Анджей-Вітольд Вайда, своїми стрічками «Канал», «Попіл і діамант» започаткував польську кіношколу.

Він вдалими екранізаціями популяризував видатні твори польської літератури, був одним зі співтворців кіно морального неспокою, в рамках якого знімали фільми, що показували дегенерацію комуністичного режиму в ПНР.

Вайда займався також театром, режисирував багато спектаклів на театральних підмостках у Варшаві, Гданську та Кракові. Був лауреатом багатьох кінопремій, а у 2000 р. за видатний внесок у розвиток кіномистецтва отримав премію Американської академії кіномистецтва – Оскар.

Особлива риса творчості Вайди – неминучість і спричинений нею різний рівень його творів – як документальних і художніх фільмів, так і театральних постановок. Другою характерною рисою є багатство того, що він режисирував, започаткував і створив.

Його першим успішним фільмом була стрічка «Покоління», створена за мотивами оповідання Богдана Чешки. Вона мала бути маніфестом соцреалізму, натомість стала картиною, що зобразила найбідніші пролетарські маси. Вайда представив їх у стилі, який нагадує італійський неореалізм і характеризується внутрішніми перемінами героїв. Сталося ця всупереч намірам влади. Так, тоді партія вирішувала, що можна знімати чи яку книгу видавати. У фільмі зіграли польські актори, які згодом стали видатними майстрами своєї справи: Тадеуш Ломницький, Збігнев Цибульський і майбутній відомий режисер Роман Полянський.

Завершили режисерський шлях Анджея Вайди фільми «Катинь» (знятий у 2007 р.) і «Післяобрази» (2016 р.), знятий за біографією художника Стшемінського, який відважився протиставитися доктрині соцреалізму.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: АНДЖЕЙ ВАЙДА: «МИ ЗНАЛИ, ЩО ВІДБУЛОСЯ НАСПРАВДІ»

Що було між цими стрічками? Багато картин, які я дивився не раз і які супроводжують мене й понині. Вайда був завжди, відколи себе пам’ятаю. Він і його фільми.

Тим, хто не знайомий із творчістю Анджея Вайди, варто переглянути геніальну екранізацію польської епопеї Адама Міцкевича «Пан Тадеуш». Вас не підведуть ані рівень акторської майстерності, ані костюми, ані музика. Це обов’язковий пункт для кожного кіномана й фаната польського кіно!

Заохочую теж загорнутися зимового вечора у плед і переглянути шедевральну екранізацію твору польського нобелівського лауреата Владислава-Станіслава Реймонта «Земля обітована». Після цього фільму вам запам’ятається неймовірне акторське тріо Войцеха Пшоняка, Даніеля Ольбрихського й Анджея Северина, захоплива музика Войцеха Кіляра, красуня Каліна Єндрусік і Лодзь ХІХ ст. – місто заводів, багачів і бідняків. Стрічку номінували на Оскар, але вона не отримала його, ймовірно, через протест каліфорнійських євреїв.

Обов’язково варто подивитися екранізацію «Весілля» Станіслава Виспянського. Театральна драма, яка завдяки музичному лейтмотиву, темпу гри акторів, постійному руху, частковому виведенні сцен назовні і, звісно, майстерному монтажу стала надзвичайно популярною – її переглянули тисячі глядачів.

Не можна пройти повз славетну трилогію Вайди: «Людина з мармуру», «Людина із заліза» і «Валенса. Людина з надії». Ці фільми побачили мільйони поляків. І ти, любителю польського кінематографу, повинен їх оцінити. Як і пам’ятну пісню «Балада про Янека Вишневського» наприкінці фільму «Людина із заліза», яка розповідає про те, що брат убив брата, нагадуючи про 1956, 1968, 1970, 1976 та 1980 рр., коли в Польщі відбулися масові протести. Люди, почувши цю пісню, вставали на сеансах, як під час гімну. Особливо зворушлива остання строфа:

«Не плачте, матері, це недаремно.
Над корабельнею прапор з червоною кокардою.
За хліб і свободу, за нову Польщу
Янек Вишневський поліг».

І невдовзі після виходу в прокат цього фільму вже вкотре гинули поляки: Войцех Ярузельський вивів танки на вулиці польських міст.

Захоплення в мене викликали екранізації «Дантона» Станіслави Пшибишевської та «Помсти» Александра Фредро. Полюбив «Попіл і діамант» із чудовою грою Збігнева Цибульського й атаку польських кавалеристів на німецькі танки у фільмі «Льотна». Подобалися мені стрічка «Без наркозу», а також екранізація прози Ярослава Івашкевича «Березняк» із як завжди неймовірним Ольбрихським. Кілька разів переглядав «Хроніку любовних пригод» за мотивами роману Тадеуша Конвіцького, в якій показана любов юних хлопця і дівчини влітку 1939 р., коли над Польщею збиралися хмари близької війни. Міф дитинства та першої любові тут стикається із невблаганно близьким знищенням Другої Речі Посполитої. Цікавим ходом є поява у фільмі Тадеуша Конвіцького, який уже знає, що буде з героями, бо приходить із 80-х, тобто з останніх років перед падінням соціалізму.

Рекомендую переглянути фільми Вайди. Він був реалізованим режисером, який створив багато цікавих стрічок, говорив про польські стереотипи, підтверджував і руйнував їх, дискутував із ними. Як кожен творець, Вайда мав теж творчі поразки. Що в нього візьмеш, що знайдеш, залежить тільки від тебе, глядачу.

Чи про щось він жалкував у своєму житті? Анджей Вайда був трудоголіком. Коли його запитали, чи все він встиг зробити, чи за чимось шкодує, відповів: «Жалкую, що не встиг із достатньою увагою придивитися до квітучих дерев, а особливо до деяких людей». Тому, може, й ми затримаймося, перегляньмо один із його фільмів, подумаймо про нас, людей, красу світу перед тим, як знову розпочати біг.

Вєслав ПІСАРСЬКИЙ,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
Фото: Якуб Мігілевич

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ЕДВАРД СТАХУРА – КАСКАДЕР ЛІТЕРАТУРИ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: СВІТ ГУСТАВА ГЕРЛІНГА-ГРУДЗІНСЬКОГО

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КШИШТОФ КЕСЛЬОВСЬКИЙ – МАЙСТЕР ФІЛЬМУ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КШИШТОФ МИШКОВСЬКИЙ – БАРД ЗІ ЗЛОЦЄНЦЯ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: ОЗНАЙОМСЯ ІЗ КВІНТЕСЕНЦІЄЮ ПОЛЬСЬКОЇ РОЗВАЖАЛЬНОЇ МУЗИКИ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: «MIŚ» І «PSY», АБО «ОЦЕЙ У ДЗЕРКАЛІ – ЦЕ, НА ЖАЛЬ, Я»

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: КУЛЬТОВА ТРИЛОГІЯ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: РЕЙС У НІКУДИ В ДУРМАНІ СОЦІАЛІСТИЧНОГО АБСУРДУ

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: БУДЕШ ГОГОЛЬ-МОГОЛЬ?

ABC ПОЛЬСЬКОЇ КУЛЬТУРИ: МАРЕК ЕДЕЛЬМАН – НАЙШЛЯХЕТНІШИЙ ІЗ НАЙШЛЯХЕТНІШИХ