ABC польської культури: 60 років акторства Яна Енглерта
Статті

Щастя для нього – це відчуття рівноваги між тим, що ти береш від інших, і тим, що даєш. Діалог віч-на-віч він вважає найкращою формою контакту. Він уникнув соціальних мереж. Не має особистого мейла. Відносить себе до покоління «старперів». Проте він – актор, реалізований у театрі, кіно та викладацькій діяльності.

Для багатьох акторів із молодшого покоління Ян Енглерт – майстер сцени. Мав щастя, бо завжди перебував у відповідних місці, часі й товаристві.

Його професійне життя – це виступи на театральній сцені, багато ролей у фільмах і серіалах, режисерська робота у виставах, діяльність як ректора й викладача в Державній вищій театральній школі імені Александра Зельверовича, художнього директора в Національному театрі, сценариста і врешті великого іроніста щодо абсурдності світу, окремих людей і самого себе.

Енглерт підкреслює у своїх висловлюваннях роль випадку та щасливого збігу обставин у житті людини. Стверджує, що саме завдяки випадку Януш Моргенштерн вибрав його на роль зв’язкового Зефіра у фільмі Анджея Вайди «Канал». Його мрією на той час було жити у світі спорту, який він дуже любив. Зокрема, Ян грав у футбол, волейбол і баскетбол, а після сорока розпочав пригоду з тенісом. Однак доля вирішила за нього й наказала йому вести мистецьке життя в театрі та кіно. Понад усе Енглерт полюбив театр і процес навчання акторського ремесла.

Велику популярність акторові принесли ролі в серіалах, які поляки досі пам’ятають. Це чудова роль Зигмунта в екранізації роману Романа Братного «Колумби. Рік народження 20-й», який розповідає про молодих варшавських повстанців, і незабутня роль Мундека в серіалі «Дім» режисера Яна Ломніцького. Інші надзвичайно популярні серіали з його участю – це «Польські дороги» Януша Моргенштерна, «Ночі і дні» Єжи Антчака, «Лялька» режисера Ришарда Бера і «Матері, дружини й коханки» Юліуша Махульського.

У ролі Томаша Юдима. Кадр із фільму «Лікар Юдим»

Усі його театральні ролі перерахувати неможливо. Сам він найвище цінує головну роль у «Королі Лірі» Вільяма Шекспіра. Грав у класичних і сучасних п’єсах. Йому вдалося поставити багато спектаклів, серед яких театральні критики відзначають «Юлія Цезаря» Вільяма Шекспіра та «Кордіана» Юліуша Словацького.

Ян Енглерт у 1964 р. закінчив Державну вищу театральну школу у Варшаві, а у 2024 р. відзначає шістдесятиріччя акторської діяльності. Продовжує працювати в театрі й кіно, а ще він – директор Національного театру. Останнім фільмом, у якому він зіграв, стало «Перехрестя» – картина про старшого чоловіка, який на схилі свого життя став винуватцем аварії та смерті молодого мотоцикліста. Прем’єра цієї стрічки запланована на березень 2025 р.

Він не уникає інтерв’ю та сміливо висловлюється на сучасні теми. Відкрито говорить про те, що поволі відбувається деградація рівня акторської гри. Це, за його словами, помітно по серіалах, які телебачення пропонує полякам щовечора. Не тікає від розмов про старість, хвороби та смерть.

Актор не приховує, що він – за право на евтаназію. Він боїться не смерті, а процесу помирання і залежності від когось, бо йому завжди вдавалося бути незалежним, впливати на події та інших людей. Найбільше цінує роботу викладача, контакти з людьми, діалог і можливість знаходити порозуміння в житті індивідуумів, суспільства та політиці. Зараз він понад усе цінує те, що може працювати з молоддю. Викладання – це надзвичайно важливий елемент його професійної діяльності. Як вогню він уникає соціальних мереж. Говорить про потребу компромісу між окремими людьми і в суспільному житті. Нагадує про зв’язок влади з гординею, яка веде у бік тиранії. Інформує, що всупереч пліткам у таблоїдах він не хворий, не помер, працює на повну ставку, і навіть більше, та має ще багато роботи.

Із нагоди ювілею акторської діяльності Яна Енглерта варто передивитися фільми, серіали й відео вистав із його участю, а також знайти в інтернеті інтерв’ю з ним про природу акторства, сенс життя і смерті. Тому можна поміркувати над роллю випадку в нашому житті й подумати, чи він усе-таки не ідентичний із призначенням.

Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Ян Енглерт (четвертий зліва) у спектаклі «Гардеробіани» на ХХІІІ Міжнародному фестивалі приємних і неприємних мистецтв, 2020 р. Автор: Powszechny 2020, CC BY-SA 4.0.

Схожі публікації
АВС польської культури: травень, гітари і «Hey, Joe»
Статті
Міста ми впізнаємо завдяки цікавим пам’яткам. Проте Вроцлав має ще одну власну візитівку – травневе гітарне дійство, яке понад два десятиліття приваблює тисячі музикантів із Польщі й усього світу.
22 травня 2026
АВС польської культури: Сергіуш Пясецький – письменник, контрабандист і шпигун
Статті
Якби нам потрібно було знайти постать, чия біографія могла би лягти в основу сюжету касового бойовика, то Сергіуш Пясецький став би чудовим вибором.
08 травня 2026
АВС польської культури: Ян Бжехва − не тільки для дітей
Статті
Ян Бжехва − це постать, яка є доказом того, що можна бути одночасно серйозним юристом і несерйозним майстром пера. До того ж майстром настільки серйозно несерйозним, що й досі діти у всій Польщі вчать його вірші швидше, ніж таблицю множення, а дорослі декламують їх із підозрілим блиском ностальгії в очах.
20 квітня 2026
АВС польської культури: Гелена Моджеєвська – полька, яка підкорила Америку
Статті
Вона народилася 12 жовтня 1840 р. у Кракові. Як акторка досягла успіху, про який мріє кожен, хто виходить на сцену театру й постає перед об’єктивом камери. Вона підкорила Америку, проте ніколи не забувала про свою Батьківщину, до якої постійно поверталася протягом усього життя.
08 квітня 2026
АВС польської культури: Ева Россано – гармонія бронзи і скла
Статті
Ева Россано – одна з найцікавіших постатей сучасного польського мистецтва. Її скульптури розповідають про силу і крихкість людини, існування і проминання. Частина її робіт – з бронзи, яка символізує важкий тягар і гніт драматичної історії людини, а частина – зі скла, яке уособлює світло і яскравість прекрасних досягнень людства. Художниця також малює картини і знімає короткометражні фільми.
13 березня 2026
АВС польської культури: Люди гір. Ванда Руткевич і Єжи Кукучка
Статті
Люди гір не пов’язані виключно з географією чи меншими й більшими висотами, від яких у пересічної людини паморочиться в голові. Їх характеризує певний спосіб мислення, внутрішній ландшафт, межі якого окреслюються не мапою, а відвагою і страхом, впертістю і сумнівом, а ще самотністю.
06 лютого 2026
АВС польської культури: «Wratislavia Cantans» – Вроцлав співає вже 60 років!
Статті
Фестиваль, який започаткували в 1966 р., протягом десятиліть показує нам, що музика – це мистецтво зустрічі тих, хто грає і співає, з тими, хто слухає, в спільній, дружній та захопливій атмосфері.
22 січня 2026
АBC польської культури: На різдвяному столі
Статті
Історія, традиції та культура кожного народу – це також кухня, зокрема страви, які подають на святковий стіл. У Польщі це особливо помітно під час Святвечора, коли на білій скатертині з’являються страви, які, попри ледь помітні вдосконалення або дивні й не завжди продумані зміни, залишаються носіями пам’яті про минулі часи, вірування і навіть те, як мислили наші предки.
23 грудня 2025
АВС польської культури: «Алло, алло, Польське радіо Варшава!»
Статті
Хто б міг подумати, що Польське радіо з нами вже 100 років! Я можу уявити собі життя без телебачення, але без радіо – аж ніяк. Воно завжди було поруч. Я належу до тих людей, які були пов’язані з Програмою ІІІ Польського радіо, із сатиричною програмою «60 хвилин на годину», що виходила в ефір у 1974–1981 рр., та з «Хіт-парадом Програми ІІІ» Марека Нєдзвєцького, який транслювали в 1982–2020 рр.
12 грудня 2025