Буває такий момент у житті, коли людина розпочинає період своєї земної подорожі, який прийнято називати телячими роками, коли в голові ще строкато і зелено, а на думку спадають різні дуже дивні ідеї. Тоді виникають такі уявлення на тему вже дорослого функціонування, про які не наважувалися мріяти навіть найбільші філософи.

На щастя чи на жаль, в мене немає достатньо знань про те, як різні народи дотримуються заборон і обмежень, встановлених або продиктованих правочинною владою конкретної країни чи так званими неписаними міжлюдськими домовленостями.

Побажання людині провести життя в часи, коли світ не стоїть на місці, а в багатьох його куточках відбуваються незвичайні речі, – шалені, навіть революційні, – мало, мабуть, на меті захистити її від стагнації і вселенської нудьги.

Перемикаючи телевізійні канали, я наткнулася на одну, як пізніше виявилося, циклічну телепрограму. Назва, яка впала в око, мене дуже зацікавила і я піймалася на цей дешевий рекламний трюк.

Здається, про жорстокість росіян під час війни в Україні сказано й написано майже все. На жаль, майже. Підрив греблі на Дніпрі в Новій Каховці та ракетна атака о четвертій ранку на житлові будинки в Кривому Розі стали черговими актами терору.

Семимильними кроками наближається період відпусток і літнього відпочинку. У зв’язку з цим я глибоко замислилася над проблемою, яка стосується не тільки моєї скромної особи.

Колишній президент росії медведєв благоволив в одній із соцмереж опублікувати допис, у якому звістив усім і вся, що Польща ніколи не буде такою, як росія. Мамочко моя рідна, пророк і ворожбит в одній особі! Та я навіть у найсміливіших очікуваннях не припускала, що будь-коли і в будь-чому погоджуватимусь із представником москви.

У травні починають квітнути каштани, а тисячі польських старшокласників складають один із найважливіших екзаменів у своєму житті, тобто іспит зрілості. У відповідний час, трішки пізніше, те саме зроблять їхні українські однолітки.

Я отримала повідомлення. Сумну СМСку. Після важкої хвороби помер наш однокласник із ліцею. Це вже третій. Упокоївся у Швейцарії, до якої він виїхав одразу після університету. Здається, так недавно, на витягнуту руку, ми всі святкували чергову річницю нашого випускного.

Я подивилася фільм. Не перший і не останній у моєму житті, але цей, як і «Мисливець на оленів» режисера Майкла Чіміно, «Врятувати рядового Раяна» Стівена Спілберга або «Лють» Девіда Еєра, назавжди закарбується в моїй пам’яті.