Костел та цвинтар у Клевані
Статті

Клевань лежить на пагорбі над річкою Стубла. Замок, збудований тут князем Михайлом Чарторийським, був головною резиденцією князів Чарторийських від кінця XV до XІХ століття.

На вул. Міцкевича знаходиться Благовіщенський костел (раннє бароко) із дзвіницею. Засновник храму Єжи Чарторийський, отримавши освіту у віленських єзуїтів, перший із цього княжого роду перейшов у католицизм. Зміна віросповідання вимагала матеріального свідоцтва, чим і стало будівництво костелу у Клевані. Спочатку, в 1590-1610 рр., тут побудували дерев’яний храм (освятили його лише в 1637 р.). Пізніше на тому ж місці поставили кам’яний костел. Він був усипальницею князівської родини.


Під кінець XIX ст. костел почав занепадати. У 1901 р. під керівництвом інженера М. Гаттовського його відреставрували. У міжвоєнний період місцева парафія нараховувала близько 2200 вірян. Останній передвоєнний парох Клевані, о. Олександр Пєжхала (1890-1964), побоюючись радянських репресій, у вересні 1939 р. виїхав до центральної Польщі. Вікарій о. Станіслав Солтис, попереджений про те, що його планують арештувати, теж покинув Клевань. На прохання вірян парохом місцевої парафії став о. Петро Сонсядек із Сарн. Пізніше парафію обслуговували священики із Рівного. Під час виселення із Клевані поляки забрали із собою більшу частину рухомого майна костелу (в т.ч. ікону Матері Божої Клеванської, реліквії св. Боніфатія, монстранції, чаші, хоругви, Хресну Дорогу, ризи, літургійні книги та ін.). За даними А. М. Климчук, ці речі потрапили до костелу св. Миколая в Сквєжині біля Гожова Великопольського.


Після війни костел замкнули, а його приміщення віддали місцевому технікуму. Потім певний час тут містилися склади. Храм поволі руйнувався. На поч. 90-х рр. його стан був жахливий: зруйнований дах, підмоклі стіни, штукатурка відпадала, вибиті вікна та двері, підлога повністю згнила. Весь інтер’єр був знищений.


Із 2005 року костел перебуває у стані ремонту, внаслідок якого було втрачено ґонтове покриття веж. Його замінили на металеве. Із фронтального фасаду й інтер’єрів частково збили штукатурку, не з’ясовуючи цінності розписів, які були на стінах. На щастя, вдалося зафіксувати фрагменти гербів князівської родини, елементи бічних вівтарів та фрагменти фресок XVIII ст. Тут був один із барокових вівтарів, що походить з костелу в Межиричі Корецького району.


На окрему увагу заслуговує чудотворна ікона Клеванської Матері Божої. О. Алоїз Фрідріх у своїй монографії описав її так: «Коли побожні, молячись біля цього образу, отримували особливі благодаті, й коли тут діялися великі чуда, луцький єпископ Єнджей Ґембіцький у 1639 р. призначив комісію для перевірки цих чудес. Вона складалася з о. Матея Поплавського, луцького каноніка, о. Яна Боросцюша, межиріцького пароха, Матея Пруського, ректора Луцького колегіуму. Єпископські комісари, вислухавши розповіді свідків, визнали чудотворним представлений образ Пресвятої Діви Марії. Протокол цієї духовної комісії, окрім єпископських комісарів, власноручно затвердив Ян-Баптист де Рубіс, Апостольський нотаріус». У 1639 р. луцький єпископ Єнджей Ґембіцький призначив комісію для підтвердження чудес, які відбувалися за посередництвом ікони. Ікона була визнана чудотворною. Однак, де вона нині знаходиться, невідомо.

 

Старе кладовище розташоване неподалік Клевані, на території лісового господарства, у лісосмузі обабіч шляху Рівне-Луцьк та дороги, що веде до села.


Група дослідників у складі львівського архітектора та реставратора К. Присяжного, архітектора О. Байцар-Артеменко, краєзнавця Я. Ковальчука за допомоги студентів О. Петрук, Т. Юхимець, П. Ганіна, що навчаються за спеціальністю «Архітектура», здійснила розвідувальний огляд цвинтаря з метою подальшої інвентаризації. Його територія чітко окреслена, подібна до прямокутника, оточена неглибоким ровом та валом. Незважаючи на густий самонасів, котрий ускладнює огляд у літній період, можна помітити, що цвинтар має регулярне планування.


Умовно ділимо територію кладовища на три частини. Через вандалізм та вплив природних умов усі надгробки лежать на землі або частково під нею. Частина поховальних камер має форму склепів. Метод біолокаційного пошуку дозволяє прочитати та заміряти їхні розміри. Огляд надгробків дає можливість зробити висновок про високу художню цінність роботи каменярів, котрі їх створювали.


На ділянці, що лежить ближче села, розміщена каплиця. За всіма ознаками вона має два рівні: підземний та наземний. За композицією складається з поєднання прямокутника та півциркульної частини, мурована з цегли на вапняно-піщаному розчині, так само, як один із найстаріших будинків на Ринковій площі у Клевані. У нижній рівень веде портал, що орієнтований на схід. Камера має чіткі сліди циркульного склепіння. Із півночі наземної частини примикає півциркульна частина. На жаль, значне руйнування не дає можливості сформувати повне уявлення про конструкцію та загальний вигляд споруди.


Кожного разу цвинтар відкриває дослідникам приховані раніше надгробки, ніби випробовуючи на довіру. Тому дослідження тривають.

 

Оксана БАЙЦАР-АРТЕМЕНКО, Ярослав КОВАЛЬЧУК

 

Схожі публікації
Вітання для Івана Пейка з нагоди 70-річчя
Події
18 липня виповнюється 70 років Івану Пейку, голові Надзбручанського товариства польської культури та мови, яке діє в Гусятині, Сидорові та Хоросткові на Тернопільщині.
18 липня 2026
Луцьк попрощався з воїнами Павлом Корчуком, Альбертом Свіцею та Вадимом Чвирем
Події
17 липня в кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку відбувся чин похорону воїнів Павла Корчука, Альберта Свіци та Вадима Чвира.
17 липня 2026
80-річний ювілей відзначає Людмила Плотнікова з Луцька
Події
17 липня виповнюється 80 років Людмилі Плотніковій – членкині Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської, парафіянці католицького кафедрального собору Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку.
17 липня 2026
У п’ятницю відбудеться прощання із загиблим на війні Альбертом Свіцою
Події
17 липня об 11:00 год. у кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку відбудеться прощання із загиблим на війні Альбертом Свіцою, членом Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської.
16 липня 2026
Вийшов 14-й номер «Волинського монітора»
Події
Сьогодні нам 17 років. У день народження «Волинського монітора» (№ 1 вийшов 16.07.2009) світ побачив № 14/406. У ньому ми пишемо про волинські меси в Олиці та Луцьку, спільне прибирання кладовища в Кисилині, 106-ту річницю спільної боротьби з більшовиками, літо з польською мовою в Костюхнівці та Здолбунові.
16 липня 2026
Міжконфесійний молебень за Україну з нагоди Дня Української Державності
Події
15 липня, у День Української Державності, у храмі Йоана Богослова в Луцьку відбувся міжконфесійний молебень за Україну.
15 липня 2026
Конкурс грантів для добровільних пожежних команд на освітні ініціативи та розвиток співпраці
Можливості
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні розпочало прийом заявок на «Конкурс мікрогрантів для діючих добровільних пожежних команд на підтримку поточної діяльності, пов’язаної з освітніми ініціативами та налагодженням партнерських відносин з іншими громадськими ініціативами».
15 липня 2026
В Острівках та Волі Островецькій тривають ексгумаційні роботи
Події
13 липня в Острівках та Волі Островецькій у Волинській області розпочалися ексгумаційні роботи. Вони триватимуть до 7 серпня цього року.
14 липня 2026
«Я тут уперше, але точно не востаннє». Поляки й українці разом працювали в Кисилині
Події
Старий католицький цвинтар у Кисилині – один із позитивних прикладів волинських некрополів, територію яких в останні роки регулярно прибирають. Цьогоріч цю традицію продовжили 12 волонтерів із Польщі та України.
14 липня 2026