Уперше на щорічну зустріч приятелів Волині до Свьонтників у Нижній Сілезії приїхали гості з кількох європейських держав. Організатори не приховували, що за допомогою зустрічі в такому міжнародному товаристві вони прагнули розвіяти кілька стереотипів на тему Кресів.

Єжи Рудницький, голова Товариства поціновувачів кресової культури, який уже чотири роки поспіль організовує такі зустрічі, підкреслив, що одним зі стереотипів є думка, начебто на Кресах проживали передусім поляки.

– Запрошуючи громадян інших країн, котрі люблять Волинь, ми хотіли нагадати, що Креси – це багатокультурний і багатонаціональний конгломерат, де проживали не тільки поляки й українці, але і євреї, вірмени, голландці, німці та чехи. Ми прагнули також подолати стереотип про те, що спогади про Волинь – це лише пам’ять про гeноцид, – розповів Польському агентству преси Рудницький.

На цьогорічну зустріч приїхали гості з Чехії, Німеччини, Голландії. Колишні жителі Волині та потомки їхніх родин, діячі товариств приятелів Волині у своїх країнах. Вони привезли свої видання, пам’ятки, фото і навіть виставки.

Під час дводенного з’їзду його учасники вели мову про співпрацю в рамках порятунку пам’яті та спадщини давніх Кресів.

У з’їзді брали участь представники товариства «Буг голландці» – потомки голландських лютеран, які проживали на Волині з XVII ст.

Едвард Буетов, засновник організації «Буг голландці», не приховував зворушення від того, що мав можливість зустрітися у Свьонтниках з іншими вихідцями з Волині.

– До цього часу протягом багатьох років ми підтримували контакт виключно з конкретними особами, найчастіше спілкувалися по інтернету. Тепер наша організація буде більш ефективною, – поінформував Польське агентство преси Буетов.

На Волині він із батьками проживав у селі Словатичі, де 1 вересня 1939 р. пішов до школи.

– Польську школу я довго не відвідував, тому тепер тільки трохи розмовляю польською, але насправді ми з друзями щоденно розмовляли різними мовами. Однак непорозумінь між нами не було. Навіть навпаки, ми дуже дружили, – зазначив Буетов.

Його родину, як і інших голландців із довколишніх місцевостей, німці потім переселили углиб Третього рейху. – Моя молодша сестра народилася під час війни вже у Познані, а я тепер проживаю в німецькому Шверині. Та пам’ять про Волинь і наше голландське коріння не згасає, – додав Буетов.

Товариство «Буг голландці» нараховує 56 членів. Воно веде інтернет-сторінку, документує голландські сліди на Волині, займається видавничою діяльністю.

Керівник Чеського товариства приятелів Волині Яромира Немцова підкреслила, що Волинь залишилася в її пам’яті завдяки розповідям матері.

– Я була ще занадто малою, щоб щось сама запам’ятати. Проте наші батьки так сильно культивували свої спогади, що, переселившись у німецьке село в Судетах, посприяли зміні назви цієї місцевості на Новий Малин, на честь села Чеський Малин на Волині, – розповіла Немцова.

Чеські волиняни привезли до Свьонтників виставку про трагедію, яка трапилася в липні 1943 р. у Чеському Малині на Волині. Там було знищено кілька сотень жителів із 98 сімей.

– Усвідомлюємо, що під час волинської різні поляків загинуло значно більше, аж кілька десятків тисяч. Однак для нас, чехів, трагедія в Чеському Малині є не менш болісною, бо наш народ невеликий, – розповів Польському агентству преси представник Чеського товариства Йосеф Рашнер.

Історик з університету в місті Брно Ярослав Вацулік зазначив, що чеські поселенці з’явилися на Волині наприкінці XIX століття. – Замість того, щоб виїхати до Америки, вони вибрали східний напрямок, ближчий їм у культурному і кліматичному планах. Чеські поселенці не створювали герметичних громад, було багато змішаних сімей, – розповів Вацулік.

Завдяки налагодженій співпраці Товариства приятелів Волині з різних країн хочуть спільними зусиллями подбати про фінансування своїх задумів за рахунок європейських фондів. Одним із першочергових завдань стануть консерваторські роботи зі збереження культурних пам’яток на Кресах і допомога теперішнім жителям цих земель.

Ключовою подією з’їзду стала конференція на тему «Наша Волинь», на якій обговорено вклад і досягнення окремих народів у спільну спадщину Кресів. Одним із доповідачів був о. Тадеуш Ісакович-Залеський, який розповів про роль вірменів.

– Я брав участь у багатьох таких з’їздах і зустрічах кресов’ян. До Свьонтників приїхав уперше і радію з того, що тут багато говорилося про позитивне багатонаціональне багатство Кресів. Не вистачало хіба що виступу про вклад євреїв. Я наголошую на цьому тому, що останнім часом часто спілкуюся з американськими євреями і знаю, якими великими патріотами Кресів і східної Польщі вони є, – повідомив Польському агентству преси Ісакович-Залеський.

Під час з’їзду були проведені тематичні виставки зі спільною назвою «Волинь та її народи», круглі столи і фестиваль кресових пісень. Виступали фольклорні колективи.

Під час релігійних богослужінь посвячено три обеліски на знак пам’яті про жертви геноциду і солдатів Армії Крайової. Два з них, які нагадують про загиблих мешканців села Бариш і про солдатів 27-ої Волинської дивізії АК, встановлено на кладовищі в Свьонтниках. Третій буде встановлений у давньому польському Людвіполі в Україні, на місці знищеного польського католицького кладовища.

Свьонтники – це місцевість неподалік Собутки, де проживають переважно вихідці зі Сходу, які вивезли із села Невіркова, що на Рівненщині, образ Матері Божої Страждальної. Тому у вересні, коли настає престольне свято заступниці, тут організовують щорічний з’їзд кресов’яків.

Товариство поціновувачів кресової культури виникло п’ять років тому і займається організацією зустрічей, збиранням спогадів і документації про Креси. Воно також шукає кошти для відновлення польських кладовищ і культурних пам’яток на Сході.
Унаслідок переселень у 1945 р. і в наступні роки в Нижній Сілезії поселилося кількасот тисяч поляків з Волині та Східної Галичини, які знаходилися колись у складі території ІІ Речі Посполитої.

Роман СКІБА,
Польське агентство преси
Фото: www.brzeg24.pl