Народна дипломатія часто дозволяє зробити те, що не змогла втілити в життя велика політика. До таких народних дипломатів можна віднести родину Скакальських із Кременця. Добро, засіяне ними в роки воєнного лихоліття, повертається сторицею сьогодні.
Минулого року я познайомилась із Марією Круль – керівником громадської організації «Крок за кроком» у Замості. Як виявилось пізніше, її родина походить із Кременця. Вона розповіла, що під час українсько-польського конфлікту її бабусю з донькою (мамою пані Марії) та сестру бабусі протягом року переховувала та забезпечувала всім необхідним сім’я кременецького фотографа Мусія Скакальського, котра пізніше власними коштами допомогла їм виїхати до Польщі.
Після війни родини контактували між собою, навіть у 60-х маленька Марія з мамою приїжджали на запрошення Мусія Скакальського до Кременця. Пані Марія пам’ятає, як гралася із його внуками. Проте пізніше цей зв’язок обірвався. Протягом останніх кількох років Марія Круль розшукувала родину Скакальських, але знайти їх не вдавалося. Вона не була впевнена, що правильно пам’ятає прізвище своїх рятівників, адже тоді була ще маленькою. Коли я запропонувала допомогти, Марія Круль дала мені скупу та приблизну інформацію про місце проживання, прізвища, які мають внуки Мусія Скакальського, і місця їхнього працевлаштування.
Після проведених пошуків, зустрічей, розмов я майже втратила надію когось віднайти. Але мені все ж вдалося з’ясувати контакти Володимира Самчука, внука Мусія Скакальського. Сім’ю Самчуків я відшукала в липні 2015 р. і з того часу слугувала своєрідним містком між цими двома родинами, допомагаючи їм спілкуватися за допомогою Інтернету.
20 квітня 2016 р. Марія Круль нарешті реалізувала свою давню мрію та зустрілась із Володимиром Самчуком та його сім’єю. Коли ми йшли на зустріч, вона з хвилюванням у голосі поставила мені риторичне запитання: «Як можна віддячити сім’ї, яка колись врятувала життя моїй родині? Якби не їхня допомога в 1943 р., ми сьогодні могли б не жити…»
Вони гуляли вулицями Кременця, були коло будинку, де їх переховував Мусій Скакальський, ходили місцями, де колись стояв будинок батьків Марії. Хоч батьківського будинку ми не віднайшли, оскільки пані Марія не пам’ятає, як він виглядав, їй гріла серце думка, що поряд близькі люди, що під ногами – земля дитинства.
Дідусь Володимира Самчука, Мусій Скакальський (1902–1974 рр.) – кременецький фотограф. Він товаришував із кременецьким фотохудожником міжвоєнного періоду минулого століття Генріхом Германовичем, вів листування з поетом та публіцистом Максимом Рильським. Мусій Скакальський пережив дві світові війни, революції, численні зміни влади на Кременецькій землі. Залишив після себе рукопис книги «Спомини про Кременець», ілюстровану власними фотографіями тих часів та малюнками Івана Герасевича.
Гортаючи цей рукопис та сімейні альбоми, ми побачили перші етикетки Кременецького пивзаводу, відтворений на фото візит Вольфа Мессінга до міста (зізнаюсь, навіть не підозрювала, що Мессінг відвідував Кременець). Поступово та в деталях описано й відзнято важливі історичні події, показано, як змінювалося обличчя міста. Понад 300 сторінок старанної рукописної праці, яка мала б побачити світ... Особисто я впізнала багато фото, на які раніше неодноразово натрапляла в Інтернеті, але під ними не було вказано ім’я автора. Тепер я знаю, хто він.
Марія Круль, котра народилася вже після війни, протягом усього свого життя несе допомогу людям з особливими потребами. Як мама неповносправної дитини понад 20 років тому вона заснувала асоціацію дітей-інвалідів «Крок за кроком», яка нині має мережу реабілітаційних закладів у Замості. До сьогодні Марія Круль незмінний керівник цієї організації. Вона також директор Реабілітаційно-терапевтичного центру для неповносправних дітей у Замості, лікар, має другу ступінь спеціалізації у сфері реабілітації, авторка публікацій про реабілітацію та соціалізацію неповносправних дітей, має низку державних нагород. Мабуть, є якийсь зв’язок між тим, що, попри загрозу смерті, зробила родина Мусія Скакальсьського для родини Марії Круль, та тим, чим сьогодні займається пані Марія.
Галина НАГОРНЮК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
