Де мертві дивляться в небо: про римо-католицьке кладовище в Луцьку
Статті

Про історію одного з понад десятка давніх луцьких кладовищ, по-різному ліквідованих прокомуністичною владою.

Римо-католицьке кладовище, територію якого тепер займає меморіальний комплекс Вічної слави, складалося з трьох частин. Найдавніша з них, яку в побуті називали Старою, займала невелику площу за приміським селом Яровиця вздовж давньої Теремнівської дороги (тепер проспект Перемоги). Саме сюди в 1803 році почали переносити поховання з Бернардинського кладовища – основного римо-католицького цвинтаря в середньовічному Луцьку, оскільки він опинився в центрі забудови. Крім перезахоронення останків, було перенесено й ряд пам’ятників. Серед них – скульптури з каплички Скорботного спасителя. Їх використали при оформленні деяких гробниць. Оскільки нові захоронення тепер здійснювались тільки на цьому кладовищі, при вході на його територію було побудовано дерев’яну капличку. В 1828 році саме тут було поховано Юзефіну Поляновську – попечительку притулку і сиротинця при кафедральному костелі. Серед інших значних поховань дві гробниці: Стецьких (родини відомого історика Тадеуша Стецького) та Пьотровських (родини Габріелі Запольської). Також тут був ряд цікавих пам’ятників на похованнях чеських і німецьких колоністів-католиків. У 1885 році замість дерев’яної було зведено кам’яну капличку (нині Дім скорботи).

Уже наприкінці XІX століття тут залишилось мало місць для нових поховань. Тому настоятель кафедрального костелу Лонгін Станьковський звернувся до міської управи з проханням виділити земельну ділянку для розширення кладовища. Проте справа ускладнювалась тим, що старе кладовище впритул межувало з землями військового відомства. І тільки з крахом Російської імперії вже польський магістрат вирішив це територіальне питання. Першими на новій частині римо-католицького кладовища поховали 19 солдатів польської армії, що загинули в 1919 році при зайнятті Луцька. Через рік тут же було поховано солдатів, які загинули під час польсько-більшовицької війни. Так було створено своєрідний меморіал. Пам’ять старожилів і окремі світлини, що збереглись, дозволяють відтворити його в уяві: чіткі прямокутники могил, рядки квітів на них, однакові хрести, написи „невідомий солдат” і лише зрідка – прізвища. В центрі – дещо вищий хрест із написами з обох боків. Документів про кількість могил не збереглось, але інші джерела дозволяють припустити, що їх було більше сотні. Окремо був ряд офіцерських поховань, а неподалік поховання Яніни Ляталувни – польської зв’язкової, замученої під Луцьком в 1920 році. За нею в сторону теперішньої вулиці Шопена у 1933 році була похована Ядвіга Юзефа Кулеша – настоятельниця згромадження сестер Бенедиктинок-місіонерок, які в Луцьку опікувались сиротинцем. На краю нового цвинтаря – поховання учнів музичної школи імені Шопена (брата і сестри), які трагічно померли в 1937 році. Над їхніми скульптурними постатями – фігура ангела, що грає на арфі. За цим пам’ятником була вільна територія, яка використовувалась для захоронень вже в повоєнний час.

Оскільки в Луцьку з 1870 року діяла скульптурна майстерня при польському кладовищі, то цікавих пам’ятників на ньому було чимало, особливо із зображення ангела. Старожили пам’ятають їх більше десятка. Частіше всього фігура ангела-охоронця стояла на дитячих могилах.

При влаштуванні меморіального комплексу останки з деяких розритих могил зібрали і перепоховали на північній околиці нової частини цвинтаря. Про це інформує ледь помітна горизонтальна таблиця. Решту поховань, як і меморіал польських воїнів, зрівняли бульдозером із землею, а кам’яні пам’ятники вивезли і використали як будівельний матеріал.

Тож чи не пора виконати прохання колишніх мешканців Луцька, що мешкають за кордоном, поставити замість плити пам’ятник, щоб можна було запалити біля нього свічку в пам’ять про предків, що там „дивляться в небо”.

cm katolicki Luck Piasecki

Вальдемар ПЯСЕЦЬКИЙ, краєзнавець
Фото надав автор

Схожі публікації
Свято незламної віри. В Луцьку вшанували 35-річчя повернення катедри католикам
Події
«Цей ювілей – це не просто історична дата. Це свято перемоги правди, витривалості та незламної віри», – так отець-канонік Павло Хом’як окреслив урочисте святкування 35-річчя повернення кафедрального храму католикам, яке відбулося 27 червня в Луцьку.
28 червня 2026
Запрошення на вебінар про стандарти діяльності добровільних пожежних команд
Статті
Представництво Фонду міжнародної солідарності в Україні запрошує представників українських громад, добровільних пожежних команд та всіх зацікавлених на вебінар «Початок дорослої розмови про стандарти діяльності добровільних пожежних команд».
26 червня 2026
Польські фразеологізми: Навіщо це мені?
Статті
Ось питання, яке в середній школі лунає частіше, ніж шкільний дзвінок. Може навіть скластися враження, що цей вираз – неофіційне гасло учнів, написане невидимими чорнилами на кожній парті. Навіщо мені історія? Навіщо хімія? Навіщо польська мова, фізика, географія і біологія?
26 червня 2026
«Польська без кордонів». Фундація «Свобода і демократія» приймає заявки
Можливості
Інститут розвитку польської мови оголосив новий грантовий конкурс «Конкурс 5. Польська без кордонів – підтримка інших форм викладання польської мови». У зв’язку із цим фундація «Свобода і демократія» розпочала прийом заявок від партнерів та виконавців спільних проєктів.
25 червня 2026
Римо-католицька катедра в Луцьку відзначатиме 35-ліття повернення храму католикам
Події
Римо-католицька парафія Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку запрошує на святкування 35-ліття повернення храму католицькій спільноті. Рішення передати кафедральний собор законному власнику виконавчий комітет Волинської обласної ради прийняв 25 червня 1991 р.
25 червня 2026
Польський інститут книги проводить конкурс підтримки перекладів
Можливості
Інститут книги в Польщі оголосив другий у 2026 р. набір на програму ©Poland, у рамках якої надасть гранти на підтримку перекладів польської літератури іншими мовами.
24 червня 2026
Лист до редакції: Антоній Вітчак – мій прадід
Статті
«Дякую за те, що нагадали цю забуту історію. Антоній Вітчак – мій прадід. Завдяки вам через 86 років нарешті стало відомо, що саме з ним сталося», – написав до редакції «Волинського монітора» Вітольд Зайонц із Польщі.
24 червня 2026
У Пужниках розпочався черговий етап пошукових робіт
Події
22 червня розпочалися пошукові роботи з метою виявлення поховання жертв злочину в Пужниках (нині Тернопільська область). Фінансування робіт здійснюється в рамках програми Міністерства культури та національної спадщини Республіки Польща «Місця національної пам’яті за кордоном».
23 червня 2026
Репресовані волинські поляки: Олександр Тухольський, начальник в’язниці
Статті
Олександра Тухольського, начальника в’язниці в Каліші, працівники НКВД арештували 26 жовтня 1939 р. Його на вулиці Луцька впізнала колишня засуджена, яка відбувала покарання в очолюваному Тухольським пенітенціарному закладі.
22 червня 2026