«Страждання не має останнього слова, бо Хрест не має останнього слова. Останнє слово належить Христу і це слово – воскресіння», – ці слова стали головним посланням урочистості Воздвиження Всечесного Хреста, яка 14 вересня відбулася в римо-католицькій парафії в Торчині.

О 17:00 у храмі відбулася урочиста свята меса з нагоди парафіяльного відпусту. Літургію очолив отець Марцін Цєсєльскі, настоятель парафії Святого Духа в Маневичах, який прибув до Торчина на запрошення місцевого настоятеля, отця Олександра Гамалійчука. У богослужінні взяв участь також отець Ярослав Пяста, настоятель парафії Преображення Господнього в Сарнах.

У цей особливий для України час війни слова про Хрест, страждання, надію та присутність Бога мають для багатьох людей не лише духовний, але й дуже особистий вимір. Під час літургії молилися за мир в Україні, за всіх, хто постраждав через війну, за військових і за родини, розділені війною.

Хрест серед людського болю

У проповіді отець Марцін Цєсєльскі нагадав, що Церква у свято Воздвиження Всечесного Хреста робить щось дуже важливе: вона не приховує Хрест, а піднімає його високо.

У світі, в якому людина часто намагається приховати те, що болить, Хрест нагадує про правду людського життя. Кожна людина має свій хрест – хворобу, самотність, страх, сімейні труднощі, втрату, розчарування чи біль, про який іноді ніхто не знає.

Особливого звучання ці слова набули в контексті війни в Україні. Сьогодні багато людей живуть із постійним страхом, чекають звісток від своїх близьких, моляться за тих, хто перебуває на фронті, або носять у серці біль після втрати рідних.

У такій ситуації, як зазначив проповідник, недостатньо просто сказати: «Все буде добре».

Християнська відповідь глибша: «Христос є з нами і тут». Бог не стоїть осторонь людського страждання. Він Сам увійшов у людський біль. Христос узяв на Себе людське страждання і смерть та прийняв Хрест. Тому Хрест не означає, що страждання не болить. Він означає, що страждання не має останнього слова.

Хрест і навернення

У проповіді отець Марцін Цєсєльскі звернув увагу ще на особистий вимір Хреста. Людина часто просить Бога: «Господи, забери мій хрест». Однак іноді першою молитвою повинні бути слова: «Господи, спочатку забери мій гріх».

Можна носити хрест на шиї і водночас носити ненависть у серці. Можна стояти перед Хрестом і не хотіти пробачити. Можна приходити до храму, але не хотіти змінювати власного життя.

«Хрест без навернення стає лише прикрасою», – наголосив священник.

Тому під час свята Воздвиження Хреста кожен християнин покликаний поставити собі просте, але важливе питання: «Боже, що я сьогодні маю змінити у своєму житті? Кому я маю пробачити? За що маю попросити пробачення? Від чого маю відмовитися? У чому маю навернутися?»

Це питання особливо важливе тому, що християнська віра не обмежується поклонінням перед Хрестом. Вона веде до переміни людського серця.

Від Хреста до надії

Остання частина проповіді була присвячена християнській надії. Хрест Христа не є знаком поразки. Він є дорогою, яка веде до воскресіння.

Проповідник закликав вірних не відводити погляду від Христа особливо тоді, коли життя стає важким:

«Коли тобі страшно – дивися на Хрест.
Коли тобі боляче – дивися на Хрест.
Коли ти падаєш – дивися на Хрест.
Коли вже не бачиш надії – дивися на Хрест».

У час війни ці слова звучать особливо сильно. Вони нагадують, що християнська надія не означає заперечення болю. Християнин не говорить, що страждання не існує. Він вірить, що страждання не є останньою сторінкою людської історії.

Саме тому наприкінці проповіді прозвучали слова, які стали своєрідним підсумком цьогорічного відпусту в Торчині: «Страждання не має останнього слова, бо Хрест не має останнього слова. Останнє слово належить Христу, і це слово – воскресіння».

Свято Воздвиження Всечесного Хреста стало для парафіяльної спільноти в Торчині не лише урочистим днем літургійного року. Воно стало нагодою разом стати перед Хрестом Христа, помолитися за мир, за Україну та за тих, хто сьогодні переживає біль війни.

У час, коли навколо так багато невизначеності, Церква знову підносить Хрест високо, нагадуючи людині про Божу любов і надію. Хрест – це не кінець. Хрест – це дорога до воскресіння.

Людмила Солобчук

Фото: сторінка парафії Святого Духа в Маневичах у Facebook