Уже невдовзі українські випускники здаватимуть ЗНО, отримуватимуть атестати про загальну середню освіту та обиратимуть спеціальність, університет і країну, де проведуть як студенти наступні 5 років.

Однак, чи дійсно спеціальність та університет мають настільки вирішальний вплив на нашу подальшу долю? Так, часто ми бачимо випускників одного ВНЗ із кардинально різними поглядами на життя та соціальними статусами. Нерідко трапляються випадки, коли українці після закінчення престижних польських університетів повертаються на Батьківщину, бо не в змозі пристосуватися до тамтешніх умов на ринку праці.

Світ змінюється щохвилини, а спеціальність, яка на початку навчання користувалася попитом, через 5 років цілком може бути витіснена зі списку лідерів. Сучасні тенденції змушують нас бути гнучкими, постійно вдосконалюватися і вивчати щось нове. Роботодавець, у свою чергу, окрім диплома, а часом і замість нього, потребує CV, портфоліо й цілий список особистісних характеристик, наявність яких перевіряє на співбесіді. Навіть спеціалісти з технічних сфер повинні бути достатньо комунікабельними та соціально активними, аби успішно представити свою кандидатуру перед роботодавцем. Такі якості, як креативність, переконливість та завзятість, набувають нового значення. Техніки негоціації, стратегія переконування, мова рухів тіла – далеко не повний список того, що необхідно освоїти, окрім основного фаху, аби зусилля, витрачені на здобуття професії, не виявилися марними.

Саме тому в Українсько-польському союзі імені Томаша Падури ми навчаємо польської мови через її практичне застосування. Раніше ми вже висвітлювалися результати оксфордських дебатів про те, де варто здобувати вищу освіту – в Україні чи в Польщі. В процесі організації події учні вчилися аргументовано та конструктивно обґрунтовувати свою позицію польською мовою. Наступним етапом у підготовці до майбутніх співбесід стало опанування стратегії переконування. Добре знаряддя для досягненні цієї мети – гра «Один проти всіх». За правилами, учасники отримують від учителя назви подій, які начебто відбулися з ним у минулому. Кожен із гравців у розгорнутій формі готує передісторію, внаслідок якої мав місце заявлений інцидент. Кульмінацією є публічний виступ перед конкурентами, які після прослуховування історії ставлять запитання та прискіпуються до найменших дрібниць, намагаючись викрити «брехуна». Усе це, звісно, польською мовою. Переможцем стає той учасник, чия промова виявилася найбільш переконливою.

Намагаючись доводити реальність вигаданих подій, учні вивчають лексику, яку використовуватимуть при описі своїх справжніх досягнень на майбутніх співбесідах. Кожен учасник мав заздалегідь проаналізувати слабкі сторони своєї історії, передбачити запитання від конкурентів і підготувати на них відповіді. Саме так варто буде подбати про позитивний результат зустрічі з роботодавцем. Не менш важливим етапом підготовки до вищеописаної гри було заняття, присвячене викриванню «брехуна» за його рухами та поведінкою. Часто ми цілком несвідомо, нервуючись, повторюємо жести, які в очах співрозмовника ставлять під сумнів правдивість наших слів.

Описані міркування та ідея не лише мовної, а й практичної підготовки наших учнів до вступу в польські університети виникли на основі реальних історій тих, хто вже влаштував своє життя за кордоном. Отже, представляємо Вашій увазі кілька реальних історій процесу працевлаштування української молоді в Польщі. Усі ці особи погодилися розповісти про свій досвід пошуку роботи, а також надати кілька порад для людей, що мають намір не завершувати своє перебування за кордоном після отримання диплома.

Оксана, архітектор (24 роки)
Моє знайомство з Польщею розпочалося з навчання впродовж двох семестрів за програмою обміну. Паралельно я закінчувала університет в Україні, тому почала розсилати CV та портфоліо лише в останні тижні перебування в Польщі. Відповіді почали приходити, вже коли повернулася додому, тому більшості фірм було зручніше взяти когось місцевого. Але в одному бюро погодилися почекати, доки я зроблю візу і приїду на співбесіду.

До речі, програма, за якою я навчалася в Польщі, не передбачала отримання диплому, а диплом українського університету роботодавець навіть не дивився.

Поради від Оксани:
– розсилай резюме по всій території країни, не концентруючись на місці свого перебування;
– якщо ти представник творчої професії, добре підготоване портфоліо – це візитівка, воно відображує твої вміня й талант, а отже, є ключовим аргументом для роботодавця.

Настя, філолог (24 роки)
Моя історія коротка. Навчаючись у Ченстохові, я звернулася до декана свого факультету з проханням надати мені стипендію. Він не мав таких компетенцій, натомість запропонував мені роботу. Так я почала викладати українську мову для студентів, аспірантів та працівників в Академії імені Яна Длугоша.

Поради від Насті:
– будь комунікабельним і не бійся запитувати про роботу в людей, що тебе оточують. Часто вони готові допомогти, але не знають, що ти цього потребуєш;
– намагайся якнайкраще вивчити польську мову. Це дасть тобі змогу гідно себе зарекомендувати.

Роман, геодезист (21 рік)
Я студент, а отже, розповім про пошуки роботи, яку можна виконувати у вільний від навчання час. Найчастіше підробіток можна знайти просто завдяки знайомим та друзям, адже практично кожен студент десь працює або працював. Я також шукав роботу в Інтернеті, але для цього потрібно навчитися вирізняти оголошення агенцій, бо, якщо працювати через них, втрачаєш 20–30 % зарплати. Найкраще йти і безпосередньо запитувати власника про наявну в них вакансію. Він, у свою чергу, може попросити CV або відразу приступити до обговорення твоєї кандидатури. Я вже пройшов декілька співбесід і можу зробити висновок, що роботодавцю передусім потрібно, щоб ти хотів у нього працювати (про це необхідно гарно розповісти), а також важливий твій досвід, навички у спілкуванні з клієнтами і користуванні комп’ютером.

Додам також, що при працевлаштуванні у мене не було проблем із тим, що я українець. Головне – добре знати польську.

Поради від Романа:
– навчися переконливо розповідати про те, чому ти хочеш працювати в тій чи іншій фірмі, це дуже важливо на співбесіді;
– розширюй коло спілкування. Найлегше знайти роботу, маючи знайомих та друзів, що порадять, куди варто звернутися;
– ретельно підготуй CV, завдяки йому роботодавець дізнається, де ти до цього працював і що вмієш робити. Часто саме опираючись на CV, обирають одну кандидатуру з-поміж інших.

Майбутнє мінливе й важко заздалегідь передбачити, який саме життєвий досвід виявиться корисним. Саме тому ми рекомендуємо своїм випускникам намагатися бути активними і відкритими до людей. Вищеописана форма проведення занять та представлені історії – приклади того, що для вирішення більшості життєвих ситуацій важливими є не лише професійні знання.

Мар’яна ЯКОБЧУК,
Українсько-польський союз імені Томаша Падури