На міському кладовищі у Володимирі-Волинському відбулося перепоховання ексгумованих останків жертв масових розстрілів, здійснених під час Другої світової війни. Останки знайшла і дослідила в 2013 році спільна українсько-польська експедиція археологів на городищі «Вали». Перепоховання проведено 9 грудня.
– Сьогодні ми здійснюємо перепоховання 386 останків, – сказав директор Державного підприємства «Волинські старожитності» Олексій Златогорський. – Разом за три польових сезони, а точніше за чотири, бо протягом першого сезону було виявлено лише шість поховань, знайдено рештки близько 1200 осіб.
Перепоховання відбулося з дотриманням військового церемоніалу. Молитву за загиблих прочитали митрополит Луцький і Волинський Михаїл, польовий ординарій ксьондз полковник Збіґнєв Кемпа, секретар Володимир-Волинської і Ковельської єпархії архімандрит Сава та головний рабин Польщі Міхал Шудріх.
У церемонії перепоховання взяли участь численні делегації з України та Польщі, представники органів місцевої влади.
Уперше в подібному заході взяла участь така кількість представників вищого командування українського війська. Присутні були, зокрема, головнокомандувач Сухопутних військ України генерал-полковник Геннадій Воробйов, командир 13-го армійського корпусу генерал-лейтенант Ігор Калєтнік, начальник Академії сухопутних військ ім. Гетьмана Петра Сагайдачного генерал-лейтенант Павло Ткачук. Українську сторону представляли також відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій при Кабінеті Міністрів України Ярослав Жилкін і голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук. Із польської сторони участь в церемонії взяли міністр оборони Республіки Польща Томаш Сємоняк, представник Канцелярії Президента РП Вальдемар Стшалковський, начальник Генерального штабу Війська Польського генерал-полковник Мечислав Ґоцул, секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджей Кунерт та Генеральний консул РП у Луцьку Беата Бживчи.
Роботи археологів на городищі «Вали» у Володимирі-Волинському тривають уже кілька років. Тут була колись в’язниця НКВС, а пізніше – гестапо. У цій в’язниці під час Другої світової війни відбувалися масові розстріли військових та цивільного населення. Перші ексгумаційні роботи, після яких, щоправда, наступила багаторічна перерва, тут провели українці в 1997 році. Тоді знайдено останки 97 жертв. Їх поховали в дальшій частині кладовища. Як зазначив секретар Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Анджей Кунерт, ці останки ще раз ексгумують і перепоховають разом з іншими жертвами.
– Це буде спільне поховання тих понад 1200 жертв польської, української та єврейської національності, які загинули від рук як радянської, так і німецької окупаційної влади, – сказав Анджей Кунерт. – Це одне з винятково трагічних місць. До вересня майбутнього року ми вибудуємо тут пам’ятник, закриваючи це велике поховання.
На міському кладовищі у Володимирі-Волинському це вже четверта братська могила. У 1997 поховано тут рештки 97 осіб, у 2011 році – 367, у 2012 році – 380.
У 2013 році на городищі відкрили три масові поховання, в яких знайдено останки 386 жертв. У цих могилах знайдено також польські ґудзики від мундирів, офіцерське та цивільне взуття, католицькі медальйони та ін.
За словами Олексія Златогорського, на городищі можуть лежати останки ще десь 1 тис. осіб. Він додав, що в цьому році були відкриті нові масові поховання, але, з огляду на кінець сезону, їх законсервували.
Археолог, відкриваючи масові поховання, фактично стає свідком того моменту, коли всі ці люди пішли з життя. Олексій Златогорський на питання, як він, як археолог, особисто переживає цю людську трагедію, відповів:
– Буває по-різному... Особливо, коли бачиш, як мама пригортає дитину. Я стараюся практично підходити до роботи. Але розумію, що це не артефакт, що це людина. Треба робити все для того, щоб ті часи не повернулися. Ті, хто говорить, що за часів комуністичної влади було добре, бо була дешева ковбаса і дешеве масло, мусять зрозуміти, що комуністичні часи – це також такі масові поховання.
Як розповів Олексій Златогорський, у 2011 на цих розкопках працювали студенти. Вони вечорами плакали, проте щороку знову сюди приїжджають. Вони не хочуть коштів. Приїжджають сюди, щоб знайти останнє тіло і, можливо, для себе якось морально поставити крапку.
Міністр оборони Польщі Томаш Сємоняк під час церемонії зазначив, що це особливий момент, який дозволяє нам усвідомити, що історія – це не тільки дати та великі події.
– Історії найчастіше притаманне те, що вона зачіпає звичайних людей, забираючи у них життя, гідність, відбираючи у них усе, що вони мали, – сказав міністр. – Двадцяте століття все ще не закінчується, весь час ми шукаємо могил наших батьків та дідів. Шукають їх поляки, шукають їх і українці.
Наталя ДЕНИСЮК
