23–25 червня 2016 р. відбулася Міжнародна наукова конференція «Етнічні конфлікти часу Другої світової війни: досвід Центрально-Східної Європи».
Організаторами заходу стали Волинська обласна державна адміністрація, Генеральне консульство РП у Луцьку, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Український інститут національної пам’яті, Інститут українознавства імені Івана Крип'якевича НАН України, представництво Польської академії наук у Києві, Український інститут вивчення Голокосту «Ткума».
Перший день конференції провели в Луцьку, на історичному факультеті СНУ імені Лесі Українки, два наступні – на озері Світязь, на університетській базі «Гарт». На 23 червня заплановані були два пленарні засідання. Перший доповідач, зазначений у програмі заходу, Іван Патриляк, не приїхав, проте доповідь на тему «Польський фактор у протистоянні УПА з німецькими окупантами на Волині та в Галичині (1943–1944 рр.)» передав. Присутнім її зачитав професор Микола Литвин, котрий модерував засідання. Говорячи про події 1943–1944 рр. на Волині та Галичині, Іван Патриляк називає їх «антиколоніальною війною» і цим пояснює їхню жорстокість. Те, що поляки Західної України переселялися на західні землі польської держави, він пояснює тим, що вони «усвідомили, що їхня історична батьківщина лежить на заході, а тому при нагоді намагалися втекти до етнічної Польщі». З огляду на відсутність автора, дискусії стосовно його доповіді не було.
Другим доповідачем згідно з програмою заходу був польський історик Гжегож Мотика. Він представив доповідь «Ставлення мешканців Волині до „антипольської акції” УПА», в якій доводив, що переважна кількість українського населення Волині не підтримувала збройних операцій УПА проти поляків. Масову підтримку такі акції УПА, як ствердив історик, мали лише в деяких селах. Такі висновки Гжегож Мотика зробив спираючись на доповіді командирів деяких підрозділів УПА.
Коли модератор запросив присутніх до дискусії, до трибуни почав прориватися колишній голова Волинського крайового братство ОУН-УПА імені Клима Савури Василь Кушнір із питанням про заплановані ухвали сейму щодо вшанування жертв трагедії. Прозвучало також питання про те, чого історик очікує після прем’єри фільму Войцеха Смажовського «Волинь». Питань від істориків до доповідача не прозвучало, проте згодом, після доповіді Віталії Стравінскене «Міграція з Литви до Польщі: спроба розв’язати польсько-литовський конфлікт (1944–1947)», яка не викликала дискусії, свої зауваження щодо доповіді Гжегожа Мотики висловив професор Богдан Гудь зі Львівського національного університету імені Івана Франка. Він підкреслив, що Волинська трагедія була передусім «селянською війною» і «головними виконавцями концепції УПА на теренах Західної України були селяни». У відповідь Гжегож Мотика зазначив, що, «Волинська трагедія була від початку до кінця ретельно підготовлена діячам ОУН-б та УПА», а українські селяни лише в деяких селах їм у цьому допомагали.
На другому пленарному засіданні Микола Литвин у своїй доповіді присвятив увагу передумовам та чинникам українсько-польського конфлікту в роки Другої світової війни, а декан Анатолій Шваб розповів про міграційну політику міжвоєнної Польщі як чинник зміни етнічного складу населення у східних воєводств. Питань до доповідачів у присутніх не було.
Оскільки залишався час, слово знову надали професорові Богдану Гудю. Він не виголошував своєї доповіді, яка як сам підкреслив, була запланована на другий день конференції, а продовжив критикувати тези доповіді Гжегожа Мотики, після чого останньому дали можливість відповісти.
У перший день роботи конференції на ній були присутні представники Генерального консульства РП у Луцьку, Леся Бондарук з Українського інституту національної пам’яті, Генрик Собчук із Представництва Польської академії наук у Києві, історики з України, Польщі, Литви, громадські діячі, а також учителі історії з різних куточків України, які приїхали до Луцька на кількаденні Літні наукові студії Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума».
Наступні два дні конференції пройшли на озері Світязь. Журналісти «Волинського монітора» не брали участі в її роботі в ці дні. Згідно з програмою, протягом другого та третього дня конференції її учасники мали розглянули доповіді, присвячені генезі й перебігу Волинської трагедії, досвіду історичної дискусії, жертвам українсько-польського протистояння та радянському чиннику в цих подіях, еволюції суспільно-історичних стереотипів у свідомості українців та поляків на прикладі опіки над місцями національної пам’яті, історії Голокосту та ін.
Звернемо увагу на те, що серед широкого загалу істориків інформаційного листа про конференцію не розповсюджували. Із власних джерел маємо інформацію про те, що деякі місцеві історики називали її «закритою». Як зазначила представник оргкомітету Оксана Каліщук, широкого розголосу про те, що така конференція планується, дійсно не було: «Організатори від початку говорили про невелику кількість учасників, які є фахівцями з теми. Йшлося те тільки про фінансову сторону, але й про те, щоб у ній взяли участь найвідоміші дослідники теми». За кілька днів до конференції інформацію про неї розповсюджували за допомогою мейлів та соцмереж, попри це на ній були присутні лише кілька журналістів. На наше прохання це прокоментувати, Оксана Каліщук наголосила, що захід мав на меті передусім відновлення діалогу істориків.
Наталія ДЕНИСЮК
