Цього року у краківському видавництві «Знак» вийшла книга «Праведні зрадники. Сусіди з Волині». Її автор – Вітольд Шабловський, відомий польський журналіст, лауреат численних відзнак і нагород. Як помітно з назви, книга напряму стосується наших земель. Про що вона і чи варто її прочитати?
«Хліб свій пускай по воді, бо по багатьох днях знов знайдеш його». Ці слова з біблейської книги Еклезіяста або ж Проповідника (Проп. 11, 1) Вітольд Шабловський обрав епіграфом до своєї книги недарма. Адже по багатьох днях йому довелося збирати пущений давно хліб – збирати в Польщі, на Волині та Поліссі. Збирати по крихтах, адже часу спливло чимало. І це, фактично, вже останні свідки…
Про волинський геноцид/трагедію/конфлікт/війну/злочин/різанину (непотрібне викреслити) останнім часом не писав тільки лінивий. І так само тільки лінивий не використовував написане задля своєї вигоди. А от Шабловський із цих струнких і однотонних шеренг – так, саме однотонних, бо, попри різницю політичних, історичних, ідеологічних etc. поглядів, всі вони хочуть одного: визнати саме СВОЮ правоту! – вирізняється. Він не проповідує власної правди, не робить висновків і нікому не накидає своєї думки. Автор просто розмовляє з людьми, їздить, шукає, розпитує…
Так склалося, що про українців, які рятували поляків у ті страшні й трагічні сорокові роки, як у історично-науковій літературі, так і в белетристиці, згадували надзвичайно мало. І от Шабловський задався питанням: а хто вони, ці українці, які, ризикуючи своїм життям і життям своїх близьких, кинулися рятувати своїх сусідів-поляків? Як склалися їхні долі тоді й потім, коли закінчилася війна? І взагалі, вони герої чи зрадники?
Жанр книги можна окреслити як художньо-документальний репортаж. Простіше (а чи простіше?) кажучи, вона – як життя. І історії людей – не вигадані, а дійсно прожиті – набагато складніші й багатогранніші, ніж може вигадати найбагатша фантазія. Історія Ганни Бойміструк зі зниклого вже села Гай, сім’я якої загинула і яку малою дівчинкою вдочерили українці. Зустріч батька і сина Красовських, які після 11 липня 1943 р. вперше побачилися аж через 60 років. Трагедія сім’ї Парфенюків із Киселина, які рятували поляків. Історія родини першого польського космонавта Мирослава Гермашевського. Історії українців, поляків, євреїв, чехів – усіх, хто жив на Волині, історії, які стали часткою нашого спільного минулого і наклали свій відбиток на наше сьогодення.
Надзвичайно цінною й об’ємною є також бібліографія книги, яка може стати для багатьох дослідників і просто читачів хорошим путівником із волинської проблематики.
Дуже часто, коли переглядаєш, наприклад, фільм про наші реалії, але який знімали за кордоном, в очі одразу впадає все те, в чому творці стрічки не розібралися, де в них вийшла недолуга імітація. Прочитавши книгу Шабловського, усвідомлюєш – у ній немає фальшу і наставництва. Автор не уникав гострих кутів і не обгортав слова у евфемізми, а був абсолютно чесним, насамперед із собою. І це неможливо не помітити.
Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
