«...А мене із вдячністю згадуй, що так мало снилася, і все ж я була, ну, все ж я була...» Чи, пишучи цей текст, Агнєшка Осецька уявляла собі, як то буде в її «зеленому небі»?

У цьому році, 7 березня, минуло 20 років із дня смерті Агнєшки Осецької – поетеси, журналістки, авторки телевізійних і театральних спектаклів, а також близько двох тисяч текстів пісень.

Її пісні співали і нині співають найвідоміші польські артисти, такі, як Мариля Родович, Едита Гепперт, Луція Прус, Магда Умер, Северин Краєвський. Покладені на музику тексти Осецької лишаються глибоко в серці. Важко уявити польську музичну культуру без таких культових творів, як «Na zakręcie», «Niech żyje bal» або «Nie żałuję». Для кожної людини слова її пісень означають щось своє, залежно від почуттів, які вирують у серці і в голові.

Постійно в мандрах, у прямому й переносному сенсі, вона зупинилася на мить, щоб зникнути «...на околицях реальності. Під час життєвих завірюх Осецькій щастило на людей. Вона любила й розлучалася, хоча її саму теж часто полишали. Сповнена нерозділеного кохання, вона роздавала чуттєвість у творах, які є співаною хронікою нашої сучасної історії» (Уля Рицяк).

Агнєшка Осецька була унікальним явищем у ті складні й сірі комуністичні часи ПНР. Вона належала до покоління Гласка, Цибульського та Кобелі – людей, які були її друзями чи колегами. Коли помирали, а відходили вони дуже молодими, Осецька писала: «Почуваюся дуже самотньо без них». Про неї говорили, що така людина, як комета, трапляється рідко. «Безсумнівно, вона була квінтесенцією поезії, митцем від голови до ніг», – розповідала про свою подругу Анна Шалапак із «Польського радіо». Її незвична чуттєвість стала основою поетичного таланту. Як мало хто, вона вміла черпати натхнення з життя, від людей. Ніколи не вважала себе великим митцем. Вона говорила про себе з легкою іронією: «Поетеса». Але саме її тексти всі знають, співають і цитують. «Ти бачиш стілець, лавку, стіл, а я – понівечене дерево», – ці слова, написані нею до іншої людини, показують, що в неї самої була понівечена душа.

Життя і творчість Агнєшки Осецької нікого не залишають байдужим. Як на той час, вона справді була неоднозначною особистістю і, як виявилося, й сьогодні залишається непідвладною часу. У своїх піснях Осецька показувала, що любов багатогранна. Вона може підняти нас до висот або накласти таке клеймо страждання, що життя перетворюється на пастку.

Вона була «тут і зараз» у своєму реальному житті й досі перебуває «тут і зараз» завдяки своїм пісням, вільна, в «зеленому небі». Іноді, коли комусь погано на душі, варто послухати Осецьку у виконанні Марилі Родович («Хай буде бал! Бо життя таки бал над балами. Хай буде бал! Другий раз не запросять нас з вами» (переклад Михайла Гончара)) й усвідомити собі, що життя, яке нам дано тут прожити, тільки одне: «І на біс не заграють, на жаль».

Ядвіга ДЕМЧУК,
учителька, скерована в Луцьк організацією ORPEG