Рівненський осередок Польського гімнастичного товариства «Сокіл» розпочав діяльність ще в середині 1921 р. Тоді ж була створена футбольна команда. В перші роки діяльності футболісти «Сокола» обмежувались товариськими матчами, граючи на власній арені біля палацу Любомирських у Рівному.
Коли ж склад команди поповнив Юзеф Шевчик, колишній гравець краківської «Вісли», а тренером став Еміль Фіала, рівень гри команди якісно зріс і з’явилася можливість виходу на офіційну орбіту – «Сокіл» став членом Люблінського окружного союзу футболу (ОСФ) та розпочав підготовку до офіційних змагань.
Проте в 1925 р. рішенням Польського союзу футболу (ПСФ) окружні змагання були скасовані, лише чемпіони округів попереднього року виборювали звання чемпіонів Польщі. Натомість ПСФ запропонував дворічний цикл розіграшу Кубка Польщі. Восени 1925 р. в округах мали визначити учасників основної сітки змагань, які вже в 1926 р. боролися за головний трофей.
Тож саме Кубок Польщі став першим офіційним змаганням для команди «Сокола» з Рівного. Ця команда стала переможцем Кресової групи (серед суперників, ймовірно, були А-класовий «Галлерчик» та Б-класова «Гасмонея») і у вирішальному поєдинку вже на рівні Люблінського округу зустрівся з клубом «Люблінянка» – чинним чемпіоном округу та переможцем Люблінської групи. Матч відбувся 22 листопада 1925 р. у Любліні й завершився тріумфальною перемогою «Сокола» з результатом 4:3.
Хоча першу половину гри впевнено вели господарі поля (2:0), після перерви рівненська команда «нав’язує супернику шалений темп, який суперник не в стані витримати, – і «Сокіл» розпочинає свій гостинний виступ у Любліні. Починають сипатися голи. Перший забиває Кажур. Наступні два голи забиває Шевчик, який у цьому році має чудову форму, а четвертий – нова зірка «Сокола» Бонк» («Echo Rówieńskie», № 89, 29 листопада 1925 р.).
Весною 1926 р. у «Сокола» сталася біда – згорів їхній стадіон. Але спільними зусиллями громадськості міста вдалося його відбудувати. І знову сокільська команда приймала суперників на власному майданчику. Готуючись до кубкового поєдинку, «Сокіл» переміг Єврейську збірну Рівного (3:0), військовий клуб «Галлерчик» (4:1), напіврезервним складом український клуб «Якір» (2:1). Двічі було досягнуто нерозіграних результатів (1:1 і 3:3) проти команди Академічного спортивного союзу зі Львова (футбольні команди союзу були також у Любліні та Варшаві).
5–6 червня гостила в Рівному львівська А-класова «Спарта». В перший день спартанці перемогли «Гасмонею» (2:0), а наступного дня львівським гостям програв і «Сокіл» (1:2).
Саме львівська «Спарта» стала суперником «Сокола» в змаганнях за Кубок Польщі. Гра відбулась у Львові 24 червня.
«Молода наша команда, змучена дорогою, зустрічалась із командою, сильнішою як фізично, так і технічно, для того, щоб дати можливість проявити себе судді Пшестшельському, котрий зарахував два «спалені» голи (…), а також продиктував три карні постріли, з яких лише один міг відповідати дійсності. Двома голами «Спарта» завдячує судді, а два насправді здобула. (…) Наша команда грала несподівано слабко (…). Атаки взагалі не було видно. Тільки захист працював дуже добре, а Пліскевич (воротар, – прим. автора) відмінно. Поміч не виконала свого завдання», – так коротко описав події поєдинку тижневик «Echo Rówieńskie» (№ 120, 4 липня 1926 р.)
Зважаючи на кубковий успіх попереднього року, керівництво «Сокола» розраховувало на вступ до класу А. Але правління Люблінського ОСФ все ж зобов’язало соколят стартувати в класі Б.
Ще до кубкового поєдинку «Сокіл» у стартовій грі в Кресовій групі переміг Єврейський спортивний клуб (ЄСК) «Маккабі» з Бреста – 3:1 (два голи для «Сокола» здобув Шевчик, один – Поліковський). Але 18 липня сокільська команда несподівано програла землякам із клубу «Гасмонея» – 1:4 (у складі єврейського клубу голи забивали Савицький – 2, Фельдман і Ягода, гол престижу для «Сокола» здобув Амброзевич). Проте вже наступного тижня «Сокіл» взяв впевнений реванш – 5:0 (три голи від Михальського, по одному забили Бонк і Шаревич), за яким послідувала ще одна впевнена перемога в Бресті – 8:3 (Шевчик – 3 влучні удари, Бонк – 2, Шаревич, Михальський і Амброзевич – по одному), яка гарантувала «Соколу» першість у групі.
Турнірне становище команд класу Б Кресової групи.
Результату матчу «Маккабі» (Брест) – «Гасмонея» (Рівне) автор не знайшов.
У Рівному команди зіграли з рахунком 2:2.
Битва за клас А з переможцем Люблінської групи, клубом «Леварт» із Любартова, стала побоїщем – «Сокіл» просто зім’яв суперника, перемігши його із загальним рахунком 17:3 (9:2 і 8:1).
Склад «Сокола» в ці роки виглядав наступним чином: воротар Ян Пліскевич, захисники Рахманінов і Євгеніуш Хшановський, помічники Анатолій Прозоров, Леон Грондзький, Юзеф Поліковський, Гордій Філіпович, нападники Чеслав Мясковський, Михальський, Юзеф Шевчик, Болеслав Бонк, Шаревич, Вальчик, Кажур, Амброзевич.
Сергій ГРУДНЯК
Фото: «Сокіл» Рівне, 1926 р. Архів Гордія Філіповича, гравця команди в 1925–1930 рр.
P. S. від автора: Матеріал підготовлено на основі публікацій у пресі за 1925–1926 рр. у виданнях «Echo Rówieńskie» (Рівне), «Przegląd Sportowy» (Краків), «Ziemia Lubelska» (Люблін), «Stadjon» (Варшава). Висловлюю також вдячність за допомогу в підготовці матеріалу Юрію Мельнику, Володимиру Морозову (Здолбунів), Богдану Люпі (Львів) і Лєшеку Следзьоні (Мєлєц, Польща).
Буду також щиро вдячний усім, хто поділиться зі мною будь-якими відомостями про діячів і гравців волинського міжвоєнного футболу, їхніми фотографіями чи іншими матеріалами. Ви можете знайти мене у «Facebook» (Serhiy Grudnyak) чи відправити лист на електронну пошту: sgrudnyak@gmail.com.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
1921 РІК: ПОЧАТОК ФУТБОЛУ У ВОЛИНСЬКОМУ ВОЄВОДСТВІ
1922 РІК: ПЕРШИЙ ЧЕМПІОНАТ ДЛЯ ВОЛИНСЬКИХ КОМАНД