Римсько-католицький храм у Любомлі, один із найдавніших костелів в Україні, колись був приречений на руїну. Нині він святкує поважний ювілей.
Костел Пресвятої Трійці – найдавніший римсько-католицький храм Луцької дієцезії і один із найдревніших костелів України, які збереглися до нашого часу. Спорудив його ще у 1412 р. король Владислав ІІ Ягайло. Головною святинею костелу була чудотворна ікона Матері Божої Любомльської (перша згадка про неї відноситься до середини XVIII ст.), до якої зі своїми молитвами приходили вірні з околиць Любомля та всієї Волині.
Колись парафія була досить чисельною. У 1908 році у ній нараховувалося понад 5000 парафіян. Проте дві світові війни, польсько-український конфлікт 1943-44 р.р. та безпощадна антикатолицька політика радянської влади призвели до того, що в 1945 році парафія практично була знищена. Храм, під приводом ремонту, влада відібрала і перетворила у склад солі, сплюндровано також було і кладовище. Останній настоятель парафії Стефан Ястшембський, виїжджаючи з рештками парафіян, врятував образ Матері Божої і вивіз його до Польщі. Майже півстоліття храм, який, до речі, є пам'яткою архітектури, поступово руйнувався і був фактично приречений на руїну...
Проте Бог у своєму милосерді вчинив чудо: у 1992 році костел повернули католицькій громаді, а вже 27 серпня 1996 р. повернулася його головна святиня – цього дня відбулася урочиста інтронізація копії чудотворного образу Матері Божої Любомльської. Поступово місцеві католики відбудовували свій храм, зробили ремонт плебанії, яка зараз міститься у дзвіниці XVII століття. Зараз життя парафії поступово відновлюється, проте рани, завдані нашій Церкві, надто глибокі і гоїтися будуть ще довго.
22 вересня 2012 року у Любомльському костелі святкували 600-ліття храму. Святкову літургію очолив апостольський адміністратор Луцької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк. Невеликий костел заповнили не тільки духовенство та вірні з Луцької дієцезії, а й численні гості з-за кордону. На рідну землю своїх батьків поклонитися святій Богородиці Любомльській прибули паломники з Холмщини, Грубешівщини та з далекого Поможа – так розкидала доля колишніх мешканців Любомльщини. Вірні з парафії Пшистава встановили перед храмом привезений ними пам'ятний хрест, який освятив владика Станіслав Широкорадюк. Хор цієї парафії також оздобив співом святу Месу. У своїй проповіді владика Станіслав говорив про важкі для цих теренів часи, які, дякувати Богові, уже минулися, та про відродження Церкви. Проповідь завершилася словами вдячності і пошанування героїчної вірності священиків та мирян, котрі, попри усілякі переслідування, зберегли віру.
Після меси була адорація Пресвятого Таїнства, а потім скромне традиційне частування. Паломники ще довго не хотіли покидати подвір'я храму: вони спілкувалися з єпископом Станіславом, любомльським настоятелем Валентином Роллінгером і його парафіянами. Також на свято прийшли представники місцевої влади та православне духовенство зі своїми вірянами, які розділили радість своїх братів у вірі. Варто відзначити той факт, що працівники Любомльського краєзнавчого музею спеціально для гостей люб'язно організували безкоштовну екскурсію. Потім гості помолилися на старому кладовищі, де поховані їхні предки.
І на завершення ще одна ремарка. На святкування ювілею храму приїхали кореспонденти ЗМІ з Польщі, зокрема телевізійники з «TV Polonia» (Люблін), а от з боку українських мас-медіа – жодної зацікавленості. Постає питання: чому ми такі байдужі до своєї історії? Адже неможливо збудувати майбутнє, не спираючись на минуле...
Анатолій ОЛІХ
