Стікери з картинами Андрія Калькова можна побачити ледь не в кожній маршрутці Луцька та на багатьох будівлях. Нещодавно він презентував першу виставку своїх картин із філософською назвою «Круговорот». Журналістка «Волинського Монітора» вирішила поспілкуватися з молодим художником про його життя, творчість та світогляд.
- Андрію, розкажи трохи про себе: звідки ти, коли почав малювати, де навчався і що тобі дала ця наука?
- Народився я в Луцьку, почав малювати ще в дитячому садку, а в 7-му класі вступив у Луцьку дитячу художню школу, пізніше був Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, кафедра монументального живопису. Навчання допомогло правильно відображати те, що бачиш, правильно будувати композицію. Інститут чи академія – це своєрідна армія для художника. Це не є обов'язковим правилом, але часто по роботах можна побачити навчався художник чи ні. У більшості випадків перевага на стороні тих, хто вчився.
- Які жанри тобі близькі і чому? В яких стилях малюєш?
- Абстракція, символізм, модерн, сюрреалізм. Я не надто зациклююсь на стилі подачі, більшу увагу приділяю змісту, ідеї, філософії чи переданому настрою. Поважаю реалізм, імпресіонізм, але вважаю, що час такого мистецтва минув. Навіщо дивитися на намальовану фотографію квітів чи людей? Краще піти в сад або вийти на вулицю. От якщо робота вже хоч трохи відрізняється від життя, то тоді ми говоримо про внутрішній світ і характер художника. Це вже цікавіше! Якщо ж вона вже на роздуми про вічні теми наштовхує – нема їй ціни!
Моя серія «Круговорот» зроблена у жанрі оп-арту. Напрям дозволяє експериментувати із оптичним ефектами та ілюзіями, що дуже мені імпонує, адже усе те, що ми бачимо, насправді таким не є. Наприклад, людина, яку в дитинстві перегодували яблуками, і людина, яка їла їх помірно, будуть по-різному сприймати цей об'єкт матеріального світу.
А яблуко насправді – це велика загадка! Воно може бути смачним, кислим, червивим, червоним, зеленим. Пам'ятаю, в дитинстві у мене виникли запитання: «Хто я? Хто створив усе? Що було б, якби замість світу нічого не було? І що таке «нічого»?». Питання поставили мене в безвихідну ситуацію, яка була чимось незнайомим і прекрасним. У цій вічній загадці і є чудо. Ми можемо думати, що ми багато знаємо, але ми лише характеризуємо, кажемо, що щось зелене, а щось червоне. Досить ілюзорні речі.
- Що для тебе означає краса?
- Природа, посмішка, хороший настрій, світло, легкість, гармонія, сила і здоров'я. Геніальний взаємозв'язок композиції, колориту, ідеї і прив'язки до середовища.
- Чим для тебе є стріт-арт? На твою думку, він має переваги над іншими видами мистецтва?
- Стріт-арт для мене – найдоступніша форма мистецтва. Це виставка, яку оглядає велика кількість людей незалежно від того, мають вони час чи ні. Стріт-арт популярний серед молоді, а молодь завжди вносить свіжий подих у суспільство. Особисто для мене – це пропаганда вищих духовних і естетичних цінностей, вагомий внесок у культуру. Хоча виставки у галереях теж мають свої плюси – живе спілкування із художником та однодумцями, атмосфера урочистості події.
- Чи хотів би ти зробити розпис луцьких фасадів або інтер'єрів громадських закладів?
- Із задоволенням! Це ж моя професія. На сьогодні я робив лише розпис сакральних і житлових об'єктів. Маю намір розширити поле діяльності.
- Чим молодий художник заробляє собі на життя?
- Мабуть, тим, чим заробляють старі художники.
- Недавно відбулася твоя виставка «Круговорот». Чому така назва? Чи в кожного, хто дивиться на твою картину, має відбутись круговорот свідомості, мислення, бачення?
- Форма спіралі чи круговороту в природі трапляються досить часто. Це хвіст морського коника, великі морські хвилі, ракушки, пір'я птахів, молекула ДНК і навіть форма галактик. Круговорот присутній не лише у природі, а ще й у філософії. Як розповідав Сократ, речі рухаються і крутяться у постійному вирі. Така ж їхня суть, немає нічого сталого і надійного, усе змінюється, усе в постійних пошуках і становленні. Також Декарт вважав космогонічний круговорот одним із механізмів формування порядку із хаосу. Філософія буддизму розглядає круговорот як ментальний каркас будь-якого явища. Круговорот – це вищий закон, якому підкорюється усе живе.
Мета моєї серії робіт – поштовх до самозаглиблення. Пізнаєш себе – пізнаєш весь світ. Але це ніяк не поштовх до крайніх точок аскетизму, адже круговорот – це двосторонній процес, він одночасно заглиблюється всередину і розширюється назовні. Тому результатом внутрішнього пошуку має бути гармонійна взаємодія з навколишнім світом.
- Ти уже маєш концепцію наступної виставки? Коли вона відбудеться?
- Зараз я працюю над серією «Око Відродження» за книгою Пітера Келдера. Це комплекс тибетської йоги, яка допомагає розкривати особистий потенціал і просто бути здоровішим. Виставка відбудеться тоді, коли я вирішу, що напрацьованого мною матеріалу буде достатньо.
- Де ти зберігаєш свої роботи?
- Вони висять на стінах у мене вдома, лежать у шафі, на шафі...
- Маєш свою майстерню?
- Не маю ні чужої, ні своєї майстерні. Малюю вдома.
- Чого б ти ніколи не малював?
- Я спрямовую своє мислення на те, що хочу малювати, і малюю. Навіщо витрачати енергію на зайві думки?
- По місту розклеєні стікери із твоїми роботами. Яка реакція людей на ці наклейки?
- Реакція, в основному, позитивна. Багато хто дякує мені за таке творче послання. Мої стікери стали популярними і я часто надсилаю їх поштою бажаючим у Луцьку, Україні та світі, дарую друзям і знайомим.
- На твою думку, в Луцьку всього достатньо, аби молоді художники розвивалися, влаштовували свої виставки? Чого бракує нашому місту в цьому плані?
- Хто хоче розвиватися, той буде це робити. Виставки є де проводити, вчитись є де і є у кого, в Інтернеті мільйони відеокурсів, книг і так далі. Хоча у нас ще нема такого загального мистецького духу і попиту на творчість, як у Львові чи Києві, але, надіюсь, із часом ситуація зміниться і ми з вами в цьому відіграємо не останню роль.
Розмовляла Оксана ЦИМБАЛЮК