Якби з’явився календар знакових для Волині подій, то в клітинці «17 жовтня» було би вписане ім’я Антонія Мадейського. Творчість його знана нумізматам і поціновувачам художнього мистецтва, а от для широкого загалу це ім’я залишається невідомим. Ким він був і чим прославив Волинь?
Антоній-Франциск-Мечислав Мадейський народився 17 жовтня 1862 р. у селі Велика Фосня Овруцького повіту Волинської губернії (тепер Житомирська область) у родинному маєтку. Вже з раннього дитинства Антоній зрозумів своє покликання. У своїх мемуарах писав: «Наша садиба була розташована у прегарній місцині на горбку, серед садів, із видами на річку і скелі. З дитинства краса природи мала величезний вплив на мене. Може, я би став художником-пейзажистом, але розповіді про Віктора Лодзя-Бродзського, двоюрідного брата моєї матері, розглядання репродукцій його скульптур спонукали до того, що скульптура стала мені чимось ближчим».
Доля не була надто прихильною до Мадейського. Дитинство майбутній митець провів у Житомирі, навчався там у гімназії. Рано втративши батьків, був змушений перебратися до Єлисаветграда (нині Кропивницький), де в 1876 р. закінчив кадетську школу. Опікун не дав юнаку згоди на вступ до Академії художніх мистецтв, тож два роки Антоній самотужки готувався до навчання в Мюнхенській політехніці. Тільки у 1883 р., після смерті опікуна, збулася мрія Мадейського навчатися мистецтву. Його викладачами були найкращі скульптори і художники Краківської школи художніх мистецтв, де він вчився до 1886 р., та Віденської академії (1886–1890 рр.). У 1893–1898 рр. Антоній Мадейський жив у Санкт-Петербурзі, де навчався в Імператорській академії художніх мистецтв, багато працював, брав участь у численних виставках. Зауважимо, що Мадейський присвятив навчанню понад 12 років.
Потім, після петербурзького етапу, – подорож країнами Європи, зокрема Польщею, Францією, Німеччиною, Італією. Врешті митець обрав місцем для проживання і творчої праці Рим – одну із мистецьких столиць світу. Тут він мешкав із невеликими перервами з 1889 р. до своєї смерті у 1939 р.
Саме в Римі Антоній Мадейський сформувався як скульптор і довів до довершеності свій стиль, який базується на античній та класичній скульптурі. Тут до митця прийшли визнання і справжня слава. Твори Мадейського були популярними, замовлень не бракувало. Він різьбив пам’ятники, фігури, погруддя, медальйони, пам’ятні дошки й медалі, крім цього, малював і розробляв архітектурні проекти. Найвідомішими творами Антонія Мадейського стали нагробки королеви Ядвіги й короля Владислава ІІІ Варненьчика в кафедральному соборі на Вавелі у Кракові, пам’ятник князя Владислава Чарторийського в каплиці Чарторийських на Вавелі, пам’ятник Мауриція Дружбацького, розстріляного у 1863 р. в Київській фортеці, погруддя Яна Матейка, Фридерика Шопена, Александра Гєримського, графів Замойських, князів Радзивіллів, Сангушків тощо. Його роботи зараз прикрашають колекції багатьох відомих музеїв світу.
А найвідомішим і найпоширенішим твором Антонія Мадейського стала монета. В 1925 р. монетний двір Польщі оголосив конкурс на проект нових монет із дорогоцінних металів. Мадейський створив образ Полонії – профіль жінки в хустці та з вінком конюшини на фоні радіально розташованих колосків. Проект отримав другу премію, і в 1932 р. в обіг ввели срібні дво-, п’яти- і десятизлотові монети з реверсом за проектом Мадейського. До речі, прообразом Полонії стала полька Яніна Морштин – знайома Мадейського, дружина польського письменника Людовика-Ієроніма Морштина, який тоді працював військовим аташе в Римі. У 2006 р. Польський національний банк випустив у серії «Історія злотого» монети номіналом 2 і 10 злотих, на яких зображені монети 1932 р., викарбувані за проектом Мадейського.
Антоній Мадейський не повернувся на Батьківщину й нечасто бував у Польщі, але залишився вірним її сином. Талант у ньому поєднувався з жертовністю: він не тільки створював свої шедеври, а ще й фінансував їх спорудження. Так, наприклад, митець надав серйозні суми для виготовлення саркофагу королеви Ядвіги й пам’ятника королю Владиславу ІІІ Варненьчику, а на величезне погруддя Яна Матейки власного долота виділив половину суми, потрібної на виливання цієї бронзової скульптури. Його оселя в Римі завжди залишалася відкритою для всіх поляків. Тож недарма в пам’ятній брошурі, виданій спеціально для виставки творів митця в Польщі в 1935 р., Мадейського називають послом польськості в Римі.
Анатолій ОЛІХ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
«НЕ БУВАЄ ТРОЯНД БЕЗ КОЛЮЧОК», АБО НОТАТКИ ПРУСА З МАНДРІВКИ ВОЛИННЮ
ЩЕНСНИ ПОНЯТОВСЬКИЙ – ВОЛИНСЬКИЙ ГРОМАДСЬКИЙ І ПОЛІТИЧНИЙ ДІЯЧ
