На велосипеді пізнає світ
Інтерв'ю

Анджей Лесьняк із Великопольщі пізнає світ не дуже типовим способом. Свою першу веломандрівку він здійснив два роки тому Литвою. У листопаді Анджей подорожував Україною. Перед тим, як вирушити далі, він завітав до редакції «Волинського монітора».

– Чому Ти подорожуєш саме о цій порі?
– Мандрівку планував на літо. За фахом я геодезист, 28 років керую власним невеликим підприємством. Останнім часом у нас було багатенько роботи, тому дати кілька разів довелося переносити. Оскільки з огляду на сторіччя відновлення Польщею незалежності запланував цю подорож саме на 2018 р., почувався зобов’язаним реалізувати свої плани. Тому вирушив лише в листопаді. Поки я проїхав близько 850 км і маю намір їхати далі, до Тернополя. А якщо погода буде сприятливою, то завершу свій велопробіг у Кам’янці-Подільському.

– Чи історія Твоєї родини якимось чином пов’язана з Україною?
– Коли я досліджував своє генеалогічне дерево, то виявилося, що ніякого родинного зв’язку із цими землями не маю.

– Якою Тобі бачилася Україна перед мандрівкою?
– Мене лякали тим, що дороги тут не найкращі, що може бути небезпечно. Проте одночасно більшість говорила, що немає тут аж такого ризику. Врешті я вирішив поїхати. Ось я в Україні уже п’ятий день і до цієї пори натрапляю тут тільки і виключно на повне розуміння та допомогу. Люди дуже приязні. Думаю, що не лише до мене, а й, мабуть, до кожного туриста, за умови, що він уміє шанувати українські звичаї.

– Я чув таку думку від наших кресов’ян: якщо вивести нашу історію з політичної площини і передати її в руки істориків і церков, то непорозуміння закінчаться.
– Думаю, вони праві. Відносини між звичайними людьми майже завжди нормальні – аж до моменту, коли не почнуть діяти політичні мотиви. Тоді люди стають якимись іншими у своєму ставленні.

– Твій перший погляд на Луцьк?
– Коли я повертався із замку Любарта, то побачив, що на площі біля кафедрального костелу щось відбувається. Це були заходи з нагоди річниці Голодомору. З того, що мені відомо, від голоду загинули близько 10–12 млн осіб, зокрема й приблизно 60 тис. поляків, які населяли тоді ці землі. Важко повірити в те, що я почув про Голодомор від старших людей. Мене вразило те, що людина може заподіяти іншій людині. Ми в школі вивчали певні події, говорили і про Голодомор, але тільки тут, коли сам взяв участь у заходах, я зрозумів усе глибше.

– Зараз у нас триває російсько-українська війна. Чи Ти бачив пам’ятну стелу на Театральній площі?
– Уперше я зіткнувся із цим кілька днів тому у Володимирі-Волинському. Поговоривши з людьми, я довідався, що це знімки мешканців міста і найближчих околиць, які загинули під час війни. Я розмовляв теж із молоддю й виявилося, що на цих фото є її знайомі. Це мене приголомшило. Схожа ситуація трапилася зі мною і в Луцьку. Містяни пояснили, що частина фотографій стосується подій на Майдані, а частина присвячена жертвам війни, яка зараз триває на сході України.

– Чи не здається Тобі дивним, що світ, у якому є стільки проявів гуманізму, допустив, що в центрі цивілізованої Європи повторюється 1939 р.?
– Думаю, що так бути не повинно. Неважливо, чи війна триває у країні більш чи менш цивілізованій, адже всюди живуть люди. Кожен має право на життя.

– Ти геодезист, тобто повинен мати вправне око. Які логічні й нелогічні речі в Україні помітив?
– Я тут занадто мало часу, тож можу сказати лише дуже узагальнено. Наприклад, магазини, ресторани, кав’ярні обладнані досить по-сучасному, персонал – переважно молодь. Це вже нова, краща якість життя. Не все так погано й із дорогами. Бачу те, що тут зовсім не так важко, як часом про це розповідають у Польщі. Ще багато чого треба зробити, але, коли я дивлюся на деякі галузі, мені здається, що перші кроки вже зроблено і розвиток іде у властивому напрямку, просто на все потрібен час.

– Як вважаєш: Європейський Союз потрібен Польщі? І чи Україна має такі самі шанси, що й Польща?
– На мою думку, те, що Польща вступила в Євросоюз, в загальному підсумку було добрим кроком. Виділені на розбудову інфраструктури, на допомогу в економічному розвитку європейські кошти спрацювали, і це зростання дійсно відбувається. Якщо говорити про Україну, то можу сказати, що люди тут ані не ліниві, ані не дурні. Доказом цього може бути хоча б те, що кілька мільйонів українців шукають свого місця за межами країни, наприклад у Польщі або Німеччині. Проте я вважаю, що українці повинні доводити до ладу власну державу тут, на місці. Ніхто за них цього не зробить. Якби тут були створені певні механізми, як у Польщі, якби було розуміння з боку суспільства, то зміни би прийшли. Їх не уникнути.

– На Твою думку, звідки в Польщі беруться антиукраїнські стереотипи?
– Мені важко сказати. Може, це якісь історії з минулого, інколи досить тяжкого. Я вважаю, що про ці непрості моменти з нашого спільного минулого варто, звісно, пам’ятати, але ця пам’ять повинна слугувати покращенню відносин між нашими народами. Те погане, що було, не має нас ділити. Ми повинні уникати подібних подій у майбутньому й будувати все спочатку.

– Що Ти хотів би сказати на завершення?
– Я дуже задоволений своєю мандрівкою. Я познайомився з дуже привітними людьми, можу тут безпечно перебувати, оглядати пам’ятки, відвідувати нові місця. І хоч моя подорож ще не закінчилася, я вже починаю задумуватися над наступною. Хочу приїхати сюди влітку, коли Україна така, як про неї розповідають, – гарна і зелена.

Розмовляв Валентин ВАКОЛЮК

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

НАВЧИТИСЯ ДЛЯ СЕБЕ САМОГО

Схожі публікації
Учасники школи архітектури відвідали Дубно
Події
21 серпня Дубенське товариство польської культури приймало учасників денного табору, присвяченого архітектурі, який у ці дні проводить Українсько-польський союз імені Томаша Падури в Рівному.
21 серпня 2026
Безкоштовні заняття з польської мови в Дубні
Події
Дубенське товариство польської культури запрошує на заняття в суботньо-недільній школі польської мови, які проводить учитель із Польщі.
21 серпня 2026
Польські фразеологізми: Асертивність, тобто непросте мистецтво казати «ні»
Статті
У теорії все виглядає банально просто. Психологи переконують, що асертивність полягає у висловленні власних потреб та окреслені кордонів – спокійно, рішуче та з повагою до інших. Однак на практиці багато хто досі має із цим величезну проблему.
21 серпня 2026
В Івано-Франківську провели форум національних спільнот та корінних народів
Події
18 серпня в Івано-Франківську відбувся Західноукраїнський форум національних спільнот та корінних народів України «Єдність у розмаїтті: європейський поступ та спільна перемога».
20 серпня 2026
Харцерський табір у серці Карпат
Події
3–16 серпня Карпати стали домівкою для групи зухів, харцерів і мандрівників із Рівного, Здолбунова та Костополя.
19 серпня 2026
Сила родинних історій
Статті
В одному з варшавських сховків нещодавно натрапили на коробку з документами і фотографіями, які належали одному з героїв наших публікацій. Щоб знайти інформацію про власника, людина, яка відкрила цю коробку, ввела ім’я в гуглі. І натрапила на сайт «Волинського монітора», на текст із рубрики «Родинні історії».
19 серпня 2026
Репресовані волинські поляки: Постерунковий із Каменя-Каширського Францішек Дукевич
Статті
Як показують документи кримінальної справи Францішека Дукевича, його репресували тільки за те, що він був поліціянтом. Жодних доказів злочину слідству роздобути не вдалося, що не зашкодило засудити чоловіка до восьми років таборів.
18 серпня 2026
«Чиїми голосами звучить війна»: дискусія про документалістику і пропаганду в Музеї війни
Події
20 серпня в Національному музеї історії України у Другій світовій війні відбудеться дискусія «Чиїми голосами звучить війна: між свідченням і пропагандою». Про це повідомляє Польський інститут у Києві.
17 серпня 2026
На військовому кладовищі у Зборові звершили богослужіння
Події
15 серпня на військовому цвинтарі у Зборові відбулася урочиста меса з нагоди свята Успіння Пресвятої Діви Марії та Дня Війська Польського.
16 серпня 2026