Маріанна Кіяновська: «Попереду в мене нова книга перекладів Лесьмяна»
Інтерв'ю

28 лютого в книгарні «Є» в Луцьку письменниця Маріанна Кіяновська презентувала збірку поезій геніального Болеслава Лесьмяна «Садбожий спалахненець» у власному перекладі. Після презентації пані Маріанна розповіла нам про секрети перекладацької праці.

Маріанна Кіяновська – письменниця, критик, дослідниця літератури, перекладачка поезії та прози. Вона перекладає, зокрема, з польської та англійської мов (до речі, «Джейн Ейр» Шарлотти Бронте на фото в помаранчевій обкладинці за спиною пані Маріанни – її робота). Творчістю Болеслава Лесьмяна займається з 2003 р. Твори цього поета вирізняються особливими стилістикою та лексикою, містять багато оригінальних і непростих для перекладу неологізмів, які польські мовознавці навіть називають окремим терміном – «лесьмянізми». У невеличкій за об’ємом збірці перекладів Лесьмяна «Садбожий спалахненець» (понад 30 поезій) таких лесьмянізмів, перевинайдених українською, близько 800.

– Коли Ви вперше прочитали твори Болеслава Лесьмяна?
– У 1994 р. я прочитала кілька його віршів у перекладі Юрія Бедрика.

– Чи це була любов з першого погляду?
– Це відразу була велика любов, хоч і без знання оригіналу. Переклади ці зробив дуже хороший поет, але їх було надто мало. Тепер я розумію, що вони були добрі як вірші, але не достатньо вдалі як переклади, тому що Лесьмян – це цілий поетичний світ, окремий, особливий світогляд, його поезії взаємодіють між собою, як вірші в Шевченковому «Кобзарі», тож Лесьмяна не можна перекладати частинами.

– Ви знали тоді польську мову?
– У мене бабця – полька, тобто я польську мову знала завжди, питання лише в тому, на якому рівні. Для Лесьмяна, звісно, в 1990-х мій рівень був замалий, але зараз я в цьому плані виросла.

– Скільки часу у Вас іде на роботу над перекладом одного вірша?
– Практично кожен перекладений вірш має 5–7 попередніх редакцій.

– Тобто вони у Вас лежать деякий час, а згодом Ви їх допрацьовуєте?
– Ні, я роблю наступну спробу перекладу. Тобто перекладаю доти, доки переклад не стає вдалим. Попередніх перекладів я не читаю. Таким чином, у мене є чотири чи п’ять перекладів «Дівчини» з інтервалом у кілька років. А у проміжках – постійна робота… І так із кожним віршем.

Насправді з Лесьмяна я переклала, крім поезій, які увійшли в цю книжку, ще майже сто текстів, але вони зроблені не до кінця. Як би це пояснити… Коли не вдався хоч один рядок перекладу, його публікувати не варто, бо ж не можна читачеві сказати: «Весь переклад добрий, лише один рядок невдалий». Тому я опублікувала переклади, в яких уже нічого більше не можу зробити, бо досягла межі можливостей. Адже є можливості мови – польська й українська не симетричні, є об’єктивна неперекладність; іноді ти можеш якось компенсувати невдачу, а іноді ні. У перекладі дуже важко уникнути втрат порівняно з оригіналом.

mariannakijanowska 01

– Чи при перекладі Ви завжди дотримуєтеся оригінальної ритміки автора?
– І так, і ні. Переважно я повністю зберігаю ритміку, особливо якщо це зумовлено жанром: п’ятистопний ямб сонета, шестистопник балади. Іноді, якщо не передати ритм, весь переклад не має сенсу. Я намагаюся також перекладати максимально дослівно. Але з Лесьмяном проблема не тільки у збереженні ритму. Працювати з його поезією складніше, ніж із віршами інших поетів, оскільки, по-перше, в українській не існує такої лексики, яку він використовує у своїх творах (дослідники нарахувала в нього понад дві тисячі неологізмів), а, по-друге, у його віршах не можна переставляти місцями слова. У Тувіма, якого я теж перекладала, слова місцями міняти можна, а в Лесьмяна ти переставляєш одне слово – і повністю міняється сенс.

А ще не можна маніпулювати його синтаксисом. Для перекладу Лесьмяна я фактично створила інший синтаксис, ніж у звичній нам усім українській мові. Щоб відчути цей особливий лесьмянівський синтаксис, треба прочитати принаймні з десяток його віршів. Розповісти про цей авторський синтаксис важко, але якщо його хтось сприйме, то вже ніколи ні з чим не сплутає. Це так само, як коли треба розповісти, що таке костюм від доброго кравця. Розповісти важко, бо річ не тільки в тканині, не в кроєві та не в якості швів; але той, хто пропрацює хоча б тиждень-два в магазині дорогого одягу, безпомилково і навіть здаля розпізнає такий костюм: таке вбрання випромінює щось особливе.

– Під час праці Лесьмян змушує Вас творити нові слова? Ви з кимось радитеся?
– Ні, я повністю беру відповідальність на себе, з кількох причин. По-перше, ніхто в моєму оточенні так не знає Лесьмяна, як я. Єдина людина, яка мені могла дати пораду щодо цих перекладів (і давала), – це Адам Поморський, він сам – геніальний перекладач. Те, що я не можу спитати в нього, я не можу спитати ні в кого. По-друге, мої переклади Лесьмяна – це робота з майбутньою українською мовою. Цієї мови нині ще не існує. Я уявляю собі майбутню українську мову, в якій будуть ці слова. Я не просто перекладаю і придумую слова. Я намагаюся, щоб це були не штучні неологізми, щоб їх за певних обставин підхопили люди. Вони мають бути природними. І дуже багато людей кажуть про мої неологізми: це слово вже було. Ні, не було – вони просто природно звучать, наприклад «допів» і «відпів» (адже є «напів»), «наснагання» (бо є «наснага» і «натхнення», та й «надихання» теж є). І навпаки, про слова, які були в мові, які є у словниках, але подекуди вийшли з ужитку, читачі іноді думають, ніби це неологізми. Наприклад, мене питали про слово «забрость». А це – брунька плодового дерева перед цвітінням (забрость навесні є в аличі й вишні), тоді як «брость» має ширше значення – це листкові і квіткові бруньки, і навіть «зародки» кетягів калини чи винограду. Леся Українка придумала декілька гарних слів, зокрема «промінь» і «напровесні». Я роблю це у своїх перекладах.

Те саме можна сказати про роботу з літературним редактором. Мої переклади – це цілком моя відповідальність. Не тому, що я не хотіла би дати комусь книжку на редагування, а тому, що просто немає кому її дати. Переклади віршів Лесьмяна може редагувати тільки людина, яка знає творчість Лесьмяна в оригіналі.

– Що Ви робили в першу чергу – ознайомилися з біографією Лесьмяна і лише потім перекладали чи навпаки?
– Тут ідеться про поєднання академічних знань і перекладу як різновиду творчості. Я би могла не знати про певні значущі речі, якими не можна пожертвувати при перекладі і, відповідно, не так добре його зробити. Якщо мені відомо, що Лесьмян жив у Франції і любив Бодлера, я інакше читаю і перекладаю Лесьмянову «Безодню» (бо ж і в Бодлера є вірш «Безодня»). Якщо мені відомо, що Антонич був щонайменше уважним читачем Лесьмяна і мав із Лесьмяном багатьох спільних знайомих (Антонич, до речі, помер того ж року, що й Лесьмян, – у 1937-му), я можу припустити, що «зеленість» у віршах Лесьмяна співприродна «зеленості» у віршах Антонича, і перекладаю вже із цим знанням. До речі, у мене немає жодного перекладу, який би не мав щонайменше три редакції. А «Пан Блищинський», над яким я працювала майже десять років, узагалі мав більше десяти редакцій. І кожного разу я бралася за переклад із більшими, ніж до того, знаннями. Перекладати і вчитися в автора, якого перекладаєш, – це завжди одночасний процес.

– Тобто книги польських дослідників про Лесьмяна, які Ви нам показували під час презентації, Вам дуже допомогли в роботі?
– Це далеко не всі опрацьовані мною книжки про Лесьмяна і його час (посміхається, – авт.). Загалом у мене близько сотні джерел.

– А як би Ви перекладали, якби у Вас не було наукової літератури?
– Я людина західної школи, намагаюся базувати переклади на дослідженнях, на фактажі. От, наприклад, любовні вірші Лесьмяна. У його житті були три важливі жінки, тіла яких відрізнялися. Відповідно, його почуття до кожної з них, еротичне сприйняття цих жінок у нього було різним. Вірші, які він їм присвячував, помітно відрізняються на рівні лексики й емоцій. Якщо не знати листів Лесьмяна до Дори Лебенталь, перекладач може пожертвувати одним чи двома «необов’язковими» словами в любовному вірші, і це, без перебільшення, «вб’є» вірш, тоді втратиться індивідуальність Дори як адресата цього твору. Навіть найдрібніші елементи мають колосальне значення! Тільки якщо перекладач має систему знань про автора, він розуміє, чим у разі потреби можна пожертвувати, а чого за жодних обставин загубити не можна.

– Коли книга торік вийшла друком, чи відчули Ви задоволення?
– Узагалі це в мене перша презентація книжки Лесьмяна поза Львовом. І перша презентація найновішої книжки моїх поезій (цього ж дня авторка презентувала свою збірку «Гематомагавафа: живі перетворення», – ред.) Це видання – тільки часткове втілення мого задуму, коли йдеться про Лесьмяна. Я упорядкувала й видала невелику книгу поезій Лесьмяна, щоб вона вже була, аби існувало хоч щось. Бо Київ Лесьмяна – як Дрогобич Шульца. Але попереду в мене нова, більша книжка перекладів, у якій буде ще приблизно сто поезій Лесьмяна, зокрема багато його балад.

– Ви людина віруюча?
– Дуже.

– Чи допомагає це Вам у роботі?
– Дуже.

– Які маєте плани на майбутнє?
– Не вмерти найближчим часом. Це важливо. Розумієте, я допіру зараз нарешті стала ніби гостро відточений інструмент. Саме зараз я володію максимумом майстерності як перекладач та аналітик. Недавно думала про те, що Станіславові Бараньчаку, чудовому польському поетові й перекладачеві, приблизно в моєму віці (а мені виповнилося 45 років) діагностували хворобу Паркінсона. І все… Він помер у 68 років, але майже 20 років боровся з хворобою. Тому найголовніший із моїх планів – жити. Якщо житиму, зможу перекладати й бути корисною.

Розмовляв Анатолій ОЛІХ
Фото: Анатолій ОЛІХ

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

ПРО ПОЛЬСЬКУ СУЧАСНУ ЛІТЕРАТУРУ ГОВОРИЛИ В ЛУЦЬКУ

ПОЛЬСЬКА ПИСЬМЕННИЦЯ ЙОАННА ЯҐЕЛЛО РОЗПОВІЛА ЛУЦЬКИМ ШКОЛЯРАМ ПРО СВОЮ ТВОРЧІСТЬ

ОСТРОВИ ВІОЛЕТТИ ГЖЕГОЖЕВСЬКОЇ

 

 

 

Схожі публікації
«Біг миру» у Мельниках. 83 роки тому тут загинули солдати Корпусу охорони прикордоння
Події
Поляки та українці разом вшанували пам’ять офіцерів і солдатів Корпусу охорони прикордоння, убитих совєтами у вересні 1939 р.
29 вересня 2022
Вийшов 18-й номер «Волинського монітора»
Події
Запрошуємо Вас на шпальти сьогоднішнього номера «Волинського монітора». У ньому ми пишемо, зокрема, про освячення костелу у Дзвинячці, Ядвігу Гуславську з Кременця та її спогади, поліціянта зі Здовбиці Владислава Михальського та польсько-українську співпрацю в рамках різних проєктів.
29 вересня 2022
Інфолінія для біженців з України, охочих навчатися в польських закладах освіти
Статті
Фундація «Польський центр міжнародної допомоги» разом з ЮНІСЕФ та Міністерством освіти і науки Польщі започаткували телефонну лінію для біженців з України – учнів, студентів та їхніх батьків і опікунів.
27 вересня 2022
Полоністи запрошують на олімпіаду
Конкурси
Волинський національний університет імені Лесі Українки та фундація «EDUNOWA» запрошують студентів-полоністів з усієї України до участі в IV студентській олімпіаді знань про Польщу «Луцькі діалоги з польською культурою – 2022».
27 вересня 2022
Школа при ТПК імені Тадеуша Костюшка починає новий рік
Події
Літні канікули для учнів суботньо-недільної школи при Товаристві польської культури імені Тадеуша Костюшка промайнули у приємних клопотах. Вони відпочивали в мовному таборі в Замлинні та брали участь у заходах, організованих партнерами ТПК у Замості, Мокреліпю та Ломжі.
26 вересня 2022
Голова Волинської ОВА зустрівся з люблінським воєводою. Говорили про кордон і біженців
Події
Голова Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко обговорив із люблінським воєводою Лехом Справкою ситуацію на українсько-польському кордоні, допомогу українським біженцям та подальшу співпрацю між регіонами.
23 вересня 2022
ABC польської культури: Скандалісти в мистецтві
Статті
Митці завжди шукали нових засобів художнього вираження, цікавіших форм та сфер, у яких могли би торувати шляхи, приводячи своїх глядачів у невідоме або викликаючи в них неоднозначні емоції. Такі маніпуляції відомі світові вже багато років.
23 вересня 2022
Поляки допомогли обладнати бомбосховища для волинських учнів
Події
«Агенція регіонального розвитку Прибужжя» завершила реалізацію проєкту «Підтримка цивільного українського населення, яке проживає в Польщі та у Волинській області».
22 вересня 2022
Полоністки з Луцька пройшлися слідами легенд Люблінщини
Події
Студентки-полоністки з Луцька взяли участь у реалізації проєкту польської Національної агенції академічного обміну (NAWA) «Слідами легенд люблінського краю».
22 вересня 2022