Археологів зацікавили фундаменти замку польського короля Казимира Великого (середини XIV століття), але під стінами потужних мурів виявилися невідомі поховання періоду Другої світової війни…

Третій рік археологічна експедиція ДП «Волинські старожитності» Інституту археології НАН України досліджує територію пам’ятки археології національного значення – городища «Вали» у центрі літописного Володимира.

Нещодавно в обласному краєзнавчому музеї за підсумками археологічних досліджень 2010-2012 років у Володимирі відкрилася експозиція «Прихована історія». Про співпрацю українських та польських археологів, котрі заповзялися розгадати жахливу таємницю городища, ми розмовляємо з директором ДП «Волинські старожитності» Олексієм Златогорським.

- Коли у 2009 році в облдержадміністрації ми готували пропозиції до Угоди щодо регіонального розвитку Волинської області на 2010-2014 роки, дослідження і облаштування унікальної пам’ятки віднесли до числа пріоритетних. Передбачивши необхідність дослідження невідомих поховань, проведення ексгумації жертв війни і політичних репресій, ми не передбачали масштабів цього злодіяння….

- Масштаби дійсно вражаючі. Лише станом на 2012 рік ми ексгумували 748 останків жертв у двох поховальних ямах. І це ще не кінець. У 2012 році ми також відкрили дві частини однієї поховальної ями у східній частині городища з типовими знахідками (як і у попередніх ямах) польських ґудзиків, монет не пізніше 1940 р. тощо. У північній частині у розвідковому шурфі виявили ще одне поховання, яке також може бути частиною великої поховальної ями. Таким чином, виявилося, що володимирське городище – суцільне кладовище жертв злочинів середини ХХ ст. Поки що не важливо, хто є катом: НКВС чи СС. Вони обидва один одного варті.

- Ви розпочинали ці непрості дослідження власними силами, але у 2011 році на підмогу прийшли професор Анджей Коля та його колеги з Університету ім. Миколая Коперніка у Торуні…

- Професор Анджей Коля відомий своїми дослідженнями у Биковні та Харкові. Тому цілком логічно, що польська Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва направила від польської сторони у Володимир-Волинський саме його «команду». У 2012 році польську експедицію очолила його учениця – доктор Домініка Сємінська.

- У 2012 році ви отримали сприяння не лише від польських спеціалістів, але й кошти від Державної міжвідомчої комісії з питань увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій. Що далі?

- Далі, звичайно, роботи будуть продовжуватися. На 2013 рік ДМК обіцяє фінансову підтримку, є також підтримка певних українських інвесторів (імена яких поки не можу розголошувати), котрих турбує проблема археологічно-ексгумаційних досліджень у Володимирі-Волинському.

- У газеті «Rzeczpospolita» від 21 лютого йдеться про ефекти від реалізації великої програми ідентифікації жертв комуністичного терору. Як зазначає секретар Ради охорони пам’яті боїв та мучеництва Анджей Кунерт, упродовж 1944-1956 років у Польщі замордовано близько 50 тисяч осіб. За сприяння науковців Поморського медичного університету, що послугуються найновішими технологіями, встановлюються імена загиблих. Інститут національної пам’яті приймає звернення від родин загиблих, котрі надають генетичний матеріал для досліджень. Як виглядає проблема ідентифікації жертв, похованих на городищі «Вали»?

- Дослідження Поморського медичного університету стосуються лише жертв репресій вже «радянізованої» Польщі. Хоча вони досить цікаві і можуть слугувати (коли буде створена «генетична база») і для ідентифікації жертв попередніх періодів. Ми ж, завдяки краніоскопічним дослідженням українських антропологів Олександри Козак та Юрія Долженка, ідентифікували національну приналежність жертв з Володимира-Волинського. Це – поляки. Стосовно конкретних імен – пошуки тривають. Один із перших кроків – ідентифікація дівчини (приблизно 25 років) з протезом ока, котру виявили під час ексгумації у 2012 році. Звичайно, ідентифікація передбачає і архівні пошуки, але ми відібрали з так званого «Списку Цвєтухіна» («Українського «катинського» списку») перелік осіб жіночої статі, котрі б могли бути цією дівчиною, закатованою у Володимирі-Волинському. До того ж за «Списком» вони розстріляні «десь» в Україні.

Користуючись нагодою, звертаюся до читачів «Волинського Монітора». Можливо, комусь щось відомо про наступних людей із цього списку:

Гоффнунг (Hoffnung/Goffnung) Клара Юзефівна 1912 р.н.,

Ілкова (Ilkowa) Хелєна Яновна 1918 р.н.,

Клімкова (Klimkowa) Клементина Стефанівна 1913 р.н.,

Кнакер (Knaker) Естер Пінкусівна 1919 р.н.,

Коган (Kogan) Емілія Лі(...) 1921 р.н.,

Кротохвілювна (Krotochwilówna) Анелія Тадеушівна 1922 р.н.,

Мартиняк (Martyniak) Ольга Павлівна 1916 р.н.,

Міщук (Miszczuk) Марія Андріївна 1920 р.н.,

Ольшанєцька (Olszaniecka) Марія Полікарпівна 1917 р.н.,

Остольська (Ostolska) Хєлєна Володимирівна 1912 р.н.,

Шелега (Szelega) Любов Якубівна 1913 р.н.,

Валента (Walenta) Александра Вацлавівна 1913 р.н.,

Заржицька (Zarzycka) Леокадія Зигмунтівна 1917 р.н.

Інформація про цих осіб може допомогти в ідентифікації жертв масових розстрілів.

Розмовляв Василь ВОРОН,

фото Т.ВЕРБИ