Коли затягує звична круговерть справ і хочеться трохи релаксу, сягаю за фото, зробленими під час відпустки. А оскільки за відпустку зазвичай багато де буваю, знімків виходить чимало, тож впорядковувати їх треба поетапно і досить довго.
Оце вирішив зайнятися своїм літнім архівом.
Частину відпустки 2019 провів із братом Леонідом у мандрах Україною, зокрема й Волинню. Відкрив для себе досить багато нового. Може й Вам, шановні Читачі, теж буде цікаво? Запрошую до мандрівки.
Першим пунктом нашої подорожі Волинню був Корець. Із Луцька до Корця автошляхом Е40 – 140 км, приблизно дві години автомобілем. Щоправда, час залежить від завантаженості дороги в Рівному. Дорога від Рівного до повороту на Корець чудова, від вказівника на трасі до самого Корця теж непогана.
Почали ми, звісно, від однієї з візитівок міста – Корецького замку, розташованого неподалік від центру. Першу, ще дерев’яну, фортецю тут звели наприкінці XIV ст., а в другій половині XVI ст. збудували вже кам’яні фортифікації. В 1780 р. Юзеф-Клеменс Чарторийський, тодішній власник Корця, перетворив замок у свою резиденцію.
Руїни замку князів Корецьких
Барокові будівлі простояли недовго – у 1832 р. їх знищила велика пожежа. Палацу вже не відбудовували. Його руїни живописні, дуже гарні теж види на протилежний берег річки Корчик. Мінуси – все заросло бур’янами, у підземеллях, яких тут трохи є, дуже багато сміття: пластику, обгорток від цукерок, пляшок з-під алкоголю. Плюси – відвідування безкоштовне.
У палацових підземеллях
Вид із замкового подвір’я на церкву Святих Кузьми і Дем’яна на протилежному березі річки Корчик
Звідти ми з братом направилися до Свято-Воскресенського Троїцького ставропігійного жіночого монастиря. Виявилося, що о 13.30 монахині обідають, тому храм зачинений. Вирішили не гаяти часу й пішли оглянути кіркут, який від монастиря зовсім недалеко, всього 5–7 хвилин пішки вулицею Січових Стрільців.
Дорогою на кіркут побачили отаке
На величезному за територією кладовищі було колись багато надгробних пам’ятників – мацев. Більшість із них поглинула земля, але декілька десятків уціліли. Навколо кладовища – нещодавно встановлена огорожа, на вході – брама. На ній прикріплена традиційна скринька для подаянь на утримання цвинтаря. Щоправда, поламана – хтось шукав там, чим поживитися. Та звідки тим грошам взятися? Євреї виїхали, нікому тепер вкидати туди пожертву.
Кіркут
Корецький кіркут – один із найвідоміших в українських єврейських колах, адже тут похований рабі Пінхас, палкий послідовник і учень засновника хасидизму Баал Шем-Това.
Огель рабі Пінхаса
З кіркута відкриваються особливо гарні краєвиди на замок і долину Корчика. Мені довелося бувати не на одному єврейському кладовищі, та й виріс я в Шаргороді, єврейському місті, і можу впевнено сказати: євреї вміли вибирати місця для своїх цвинтарів. Заначимо, що, хоч у Корці до Другої світової війни євреї становили більшість, зараз, якщо не рахувати кладовища, слідів їхнього проживання більше не залишилося. А загалом в місті було шість синагог… Біля цвинтаря, говорили місцеві, є джерело «Єврейська сльоза», але ми його не знайшли.
Вид із кіркута на Корець і Новий Корець
Старовинні мацеви
Повернулися до монастиря, храм уже був відчинений. Увійшли всередину, поклонилися іконам, оглянули територію. За свою майже 450-літню історію ця чернеча обитель була і православною, і римо-католицькою, і уніатською. Зараз корецький монастир належить Російській православній церкві, титул «ставропігійний» означає, що він підпорядковується безпосередньо московському патріарху.
Головною святинею корецького монастиря є чудотворна ікона Матері Божої «Споручниці грішників», яку, за переказами, князь Корецький привіз із Рима.
Ледь не забув! Важливий лайфхак для католиків: якщо хочете без проблем зайти на територію православних монастирів і храмів Московського патріархату на території України, взагалі не хрестіться або хрестіться справа наліво, бо можуть не впустити.
Свято-Воскресенський Троїцький ставропігійний жіночий монастир
На подвір’ї монастиря
Найдревнішою частиною монастирського комплексу є його центральний храм – церква Святої Трійці. Це колишній францисканський костел, зведений у 1620–1622 рр. князями Корецькими. На жаль, перебудови в російському дусі, здійснені у XVIII та ХІХ ст., спотворили загальний вигляд храму, це впадає в очі навіть не спеціалісту. Зараз тільки завдяки порталу можна здогадатися, що цей костел був одним із перших на сучасних українських землях зразків європейського бароко. Тепер портал оточують зелені колони дивного ордеру, який годі класифікувати.
Фасад церкви Святої Трійці, колишнього францисканського костелу
Жахливі капітелі добудованих колон
До храму літерою L примикає монументальний кляштор. У монастирі мешкають близько 80 насельниць, включно з черницями.
Подвір’я монастиря доглянуте, багато квітів. На подвір’ї, біля муру, невелике кладовище, де поховані ігумені монастиря. Окремо від них, під стіною храму, стоїть пам’ятник на могилі Анни Андро (Оленіної). Для тих, хто цікавиться російською поезією, це їй Олександр Пушкін присвятив рядки: «Я вас любил, любовь еще, быть может…» Поет навіть просив її руки, але батьки не дали згоди. Анна Оленіна вийшла заміж за чиновника Андрія Андро і жила в маєтку Середня Деражня неподалік Корця. Останні роки свого життя вона провела в монастирі, багато жертвувала на його утримання і на знак вдячності була похована біля храму.
На подвір’ї монастиря
Кладовище біля монастиря
Могила Анни Андро
Навпроти монастиря, в будівлі колишнього палацу графів Горчинських, міститься Корецький районний історичний музей. Дуже непогана як на райцентр, але традиційна експозиція. Проте є й справжня родзинка, яку більше ніде не знайти: надзвичайна колекція порцеляни, виготовленої в місцевих мануфактурах, якими Корець колись славився чи не на всю Європу.
Ще в центрі ми оглянули малий палац Чарторийських, де зараз міститься ліцей, і вирушили до наступної візитівки Корця – костелу Святого Антонія. (Продовження тут).
Малий палац князів Чарторийських
Текст і фото: Анатолій ОЛІХ