Мій перший український День Незалежності
Статті

Я – молода полька, ровесниця України. До Луцька я приїхала на навчальну практику, і це – моя перша поїздка на Волинь.

Раніше я вже двічі була у Львові, відвідала також київський аеропорт і вокзали. Я мала нагоду взяти участь в українському Дні Незалежності, що змусило мене задуматися та написати ці нотатки. Отже, що я побачила в цій країні та її жителях? Пропоную Вашій увазі мої враження від України.

День Незалежності
Я вперше відзначала День Незалежності в іншій країні. Я звикла до військових парадів, богослужінь за Батьківщину, вручення нагород, ветеранів на вулицях, патріотичних пісень, біло-червоних прапорів, пафосу... В Україні все інакше, значно простіше. Мені здається, що жителі цієї країни більш спонтанно ставляться до питання незалежності, ніж поляки. Я була шокована, що «у цей день» люди масово одягають прекрасні народні вишиванки, виходять на вулиці, щоб разом провести час, беруть участь у розважальних заходах. Саме так, у розважальних заходах, а не в офіційних державних церемоніях. Проте я була здивована невеликою кількістю вивішених прапорів та... відчиненими магазинами і супермаркетами, чого неможливо навіть уявити в Польщі. Попри це, мої враження від українського Дня Незалежності дуже позитивні. Я зрозуміла, що національні свята не повинні зосереджуватися тільки на пам'яті про національне мучеництво та на історії. Іноді краще організувати салют. На честь Батьківщини!

Величезні простори
Подорож маршруткою з Києва до Луцька була для мене жахом. Умови досить зручні, приємні люди, але гектари степів викликали страх та відчай. Я з нетерпінням виглядала хоча б якусь будівлю, людину або тварину. Стадо корів чи невеличке село заспокоювали мене лише на мить. Українські степи дійсно красиві, але обтяжливі для людини із країни з більшою щільністю населення. Я не могла собі уявити, що у тісній Європі досі існують настільки великі невикористані території.

Села, мов музей під відкритим небом
Я кілька разів бувала в музеях під відкритим небом у Польщі, витрачаючи на це дорогоцінні злоті. В Україні я побачила живі музеї. Звичайно, є й сучасні села, але трапляються дерев'яні, побілені хати з барвистими візерунками. Вони виглядають дуже гарно, і, сподіваюсь, існуватимуть якнайдовше! У таких місцях простіше уявити собі сцени із «Хлопів».

Відсутність «чарівних слів»
Натовпи на вулиці, натовпи в магазині. Хтось підштовхнув тебе ліктем, хтось наступає на ногу. На жаль, я ані разу не почула слова «перепрошую», навіть, коли цього вимагали обставини. Натомість, на мої постійні «прошу», «дякую», «доброго дня», «до побачення», чи, власне, «перепрошую» багато людей реагували щонайменше здивуванням. Звичайно, не всім це притаманно.

Помічні і чесні люді
На жаль, у Польщі досі поширене переконання про те, що українці, щонайменше, нечесні. Мій досвід переконує, що воно не має нічого спільного з дійсністю. Багато людей просто на вулиці починають розмову зі мною, щоб заохотити до чогось, сказати щось приємне. А особливо радіють, якщо можуть мені чимось допомогти. Є багато прикладів. Наприклад, водій маршрутки, який дуже перейнявся, дізнавшись, що я сама приїхала з іншої країни і не знаю, як дістатися до готелю. Або чоловік, який, побачивши, що я фотографую євангелістську церкву, відкрив її спеціально для мене. Він впустив мене всередину та розповів про історію храму. Чи навіть покоївки з готелю, які називають мене «наша дівчина». Крім того, я досі не можу позбутися здивування від того, що 2 гривні, які передають у маршрутках з рук у руки, справді доходять до водія. У Польщі, ймовірно, вони зникли б у глибоких кишенях пасажирів.

Культура водіння
На жаль, культура водіння деяких українських водіїв бажає кращого. Від нечуваних швидкостей, порушення правил дорожнього руху, до беззмістовного натискання звукових сигналів. Ще ніхто не пропустив мене на пішохідному переході. Натомість одного разу я опинилася за крок до інфаркту: коли я переходила дорогу, увімкнулося зелене світло для автомобілів. Водій одразу натиснув на газ, не звертаючи уваги на пішоходів, яким лишалося кілька кроків до тротуару. На щастя, ми встигли втекти.

Мова
Незнання української – найбільш примітивне виправдання, яке вигадують поляки, щоб уникнути контактів зі східними сусідами. Я вивчаю російську і, на мій погляд, українська значно простіша та більш схожа на польську. Тут справді не потрібно придумувати велосипед. У мене є кілька знайомих українців у Луцьку та Львові, з якими я підтримую зв’язок. Я говорю польською, вони – українською, і в нас немає проблем у спілкуванні. Достатньо лише хотіти, але добре було б знати кирилицю.

Міф про дешеві продукти
У Польщі досі існує міф про дешеві продукти в Україні. «Обміняю злоті на гривні, поїду до Львова і закуплюсь так, що огого!» – чула я кілька разів. Доки ви купуєте «сувеніри», немає суттєвої різниці. Натомість справжню різницю в цінах помічаєш, якщо потрібно зняти квартиру, купити продукти та оплатити рахунки. Я була здивована, що на українському ринку ціни дещо вищі, ніж у Польщі, хоча заробітна плата значно менша. Тут дуже дорогі продукти. Але я бачу суттєву різницю також у цінах на одяг, прикраси, косметику та техніку. Це не рай для покупців. Хоча «корівки», халву та кілька інших продуктів можна придбати за невеликі кошти та насолоджуватися найкращим смаком.

Дині та кавуни
Дині та кавуни були завжди для мене одними з найбільш екзотичних фруктів, родом з Африки чи Південної Америки. Але ні! Ці фрукти можна знайти вже за східним кордоном! Вони недорогі, великі і смачні.

Елегантність і шик
Колись я чула думку одного німця, який вважав, що слов’янки завжди доглянуті і добре одягнені. Я сама переконалась у цьому, прогулюючись вулицями Львова, Києва та Луцька. Уявлення про українську бабу, загорнуту в хустку, давно відійшло у минуле. Цікаво, що українці переважно худі – до них ще не дійшла західна цивілізація fast-food...

Громадський транспорт
Виходжу на зупинку і під’їжджає маршрутка, за нею друга, третя – мені не потрібно довго чекати. Громадський транспорт в Україні дешевий, без розкладів, квитків, компостерів, контролерів чи проїзних квитків. Недоліком є те, що маршрутки не їздять вночі, і деякі транспортні засоби виглядають... ніби з музею.

Туризм кульгах
Україна зі своїми архітектурними пам'ятками і природою могла би впевнено брати участь у конкурсі на звання найбільш туристично привабливої держави. Багато поляків охоче відвідали би країну за східним кордоном. Однак, здається, що українці не використовують цього шансу. Відсутність транспортного сполучення з невеликими населеними пунктами, жахливий стан доріг, дорогі готелі з низькими стандартами, відсутність промоційних кампаній – ці фактори знеохочують туристів. Але все ще попереду. Луцьк уже почав роботу в цьому напрямку, створивши рік тому Центр туристичної інформації та послуг.

Аґнєшка БОНДЕР

Схожі публікації
Родинний великодній майстерклас у Товаристві Тадеуша Костюшка
Події
У рамках підготовки до Великодня Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, яке діє в Луцьку, організувало для учнів суботньо-недільної школи та членів їхніх сімей родинний великодній майстерклас.
20 березня 2026
Учні Луцької громади декламували польську поезію. На фіналістів чекає обласний етап конкурсу
Події
У Луцьку відбувся міський етап XXXI Конкурсу виразного читання імені Юліуша Словацького. Його учасники декламували твори польських поетів, зокрема патрона конкурсу, а також Антонія Слонімського, Данути Вавілов, Чеслава Кур’яти та отця Яна Твардовського.
20 березня 2026
«LEGIO Волинь»: у Луцьку втретє відбудеться фестиваль популярної історії
Події
ГО «Ідеалісти» спільно з подієвою агенцією «Рожевий табурет» та факультетом історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки організовує третій щорічний фестиваль популярної історії «LEGIO Волинь».
20 березня 2026
На Тернопільщині знешкодили залишки ворожої ракети Х-101, знайдені посеред поля
Події
Уламки ворожої ракети між населеними пунктами Кам’янка та Романівка в Тернопільському районі виявив під час польових робіт місцевий житель. Про небезпечну знахідку чоловік повідомив на спецлінію поліції.
19 березня 2026
Крашевський у Волинському музеї
Статті
19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.
19 березня 2026
Нововолинськ: чергова російська атака на енергооб’єкт у громаді
Події
Під час вечірньої повітряної тривоги 18 березня зафіксовано влучання в енергооб’єкт біля Нововолинська. Про це Нововолинський міський голова Борис Карпус.
18 березня 2026
Центр східноєвропейських досліджень з Варшави знайомить українських студентів з історією Польщі
Події
16–18 березня викладачі Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету провели у Волинському національному університеті імені Лесі Українки гостьовий цикл лекцій під загальною назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна».
18 березня 2026
На Рівненщині знайшли нерозірвані бойові частини російських ракет
Події
Під час польових робіт у Рівненській області знайшли нерозірвані бойові частини ворожих ракет. Їх знешкодили вибухотехніки поліції.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026