Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра уклали союз проти більшовиків, завдяки якому 20 тис. українських солдатів воювали разом із Польщею.
У спільних боях польських та українських солдатів із Червоною армією особливо вирізнявся полковник Марко Безручко, який у серпні 1920 р. очолював оборону Замостя.
У квітні 1920 р. представники урядів Польщі та Української Народної Республіки підписали у Варшаві політично-військовий союз проти більшовицької Росії, відомий як «Союз Пілсудський-Петлюра». Глави держав, Юзеф Пілсудський і Семен Петлюра, визнали, що боротьба проти совєтів важлива як для Польщі, так і для України. Пілсудський прагнув створити сильну та доброзичливу для Польщі українську державу на Дніпрі, що становила би буфер між Польщею та радянською Росією.
26 квітня 1920 р. Юзеф Пілсудський, головнокомандувач Війська Польського, і Семен Петлюра, головний отаман Армії УНР, офіційно звернулися до мешканців України. Вони оголосили про спільну боротьбу проти більшовиків та їхнє видворення з України.
Здійснення планів щодо створення масової української армії виявилося неможливим в умовах війни 1920 р. Армія генерала Михайла Омеляновича-Павленка, підпорядкована Петлюрі, станом на 10 серпня 1920 р., нараховувала понад 20 тис. солдатів.
У спільних боях польських та українських солдатів з Червоною армією особливо відзначився полковник Марко Безручко, який у серпні 1920 р. захищав Замость та брав участь у переможній битві проти 1-ї кінної армії Семена Будьонного поблизу Комарова.
Мирні перемовини польської та радянської делегацій, що велися восени 1920 р. в Ризі, викликали занепокоєння влади Української Народної Республіки стосовно того, що Радянська Росія та західні держави змусять Польщу відмовитися від підтримки УНР. 12 жовтня 1920 р. Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка та Українська Соціалістична Радянська Республіка підписали з Польщею прелімінарні умови миру, які мали згодом привести до перемир’я. Польща визнала незалежність радянської України й радянської Білорусі.
З попередніми положеннями польсько-радянського мирного договору жовтня 1920 р. Петлюра не погодився. Після припинення військових дій армія УНР нараховувала близько 35 тис. солдатів, які не склали зброї. У листопаді 1920 р. підрозділи, вірні Петлюрі, були розбиті Червоною армією. Частина з них перейшла через Збруч на територію Польщі та була інтернована (загалом було інтерновано близько 19 тис. українських солдатів). Частина офіцерів залишилася у Польщі та вступила до лав Війська Польського. Дехто з них взяв участь у війні проти Німеччини і совєтів у вересні 1939 р., як наприклад, майор Павло Шандрук.
Джерело: gov.pl/web/ukraina
Фото: Юзеф Пілсудський та Симон Петлюра, Вінниця, квітень 1920 р. Джерело: Адам Шелонґовскі, «ХХ століття», Варшава 1938, Wikimedia Commons [25.07.2020]
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
1920 РІК – ПОЛЬСЬКИЙ ANNUS MIRABILIS
