Не кожне покоління має шанс бути свідком історичного вибору шляху розвитку своєї країни. На жаль, українському суспільству відведена роль не учасника, а пасивного спостерігача в цьому доленосному моменті новітньої історії України. Про плюси та мінуси, комплекси та надії членства України в ЄС розмовляємо з Тарасом Літковцем – політологом, заступником декана історичного факультету СНУ ім. Лесі Українки.

– Чи Україна має шанси увійти до Європейського союзу?

– Шанси має. Однозначно за кілька тижнів ми підпишемо договір про зону вільної торгівлі з Євросоюзом, але наступний етап євроінтеграції триватиме мінімум 3-5 років. Потім протягом ще кількох років ми будемо країною-кандидатом, потім ми отримаємо (якщо всі вимоги виконаємо) запрошення до вступу в ЄС. Підписання Договору про асоціацію ще не означає входження України до ЄС. Це буде перший етап непростого шляху, який може тривати 10 років і більше. Тут усе залежатиме від рівня свідомості та вміння вітчизняної політичної еліти консолідуватись заради майбутнього всієї нації. В Україні після Помаранчевої революції виникла «дефектна демократія», що не змогла мобілізуватись для об’єднання нації, уступивши інтересам кланово-територіальних олігархічних груп. Ми вже не маємо такої потужної планової державної економіки, як Білорусь, і енергетичних ресурсів, як у РФ. Але маємо невдоволене суспільство, олігархів, територіальні клани, помітну опозицію, розгалужені та ще не зовсім контрольовані ЗМІ. Звичайно, для української влади ідеальним був би варіант підписання угоди без виконання умов, але для такого розвитку подій замало шансів.

– Які вигоди Україна матиме від вступу в ЄС?

– У разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС, зв’язок із Заходом посилиться, а потреба ратифікації ускладнить можливості використання масових фальсифікацій на президентських виборах 2015 року. Посилення зв’язків із Заходом є єдиним способом повернути Україну до демократичного шляху розвитку. Зараз ми – сировинний придаток сильних країн світу та постачальник дешевої, але якісної робочої сили. Коли ми будемо рівні з рівними, юридично захищені, то українці, які нині нелегально працюють у Європі, будуть нормально заробляти, як і резиденти цих держав. ЄС спонукатиме нас багато і якісно працювати, а робота буде спрямована на результат, а не на процес, як сьогодні, коли роздуваються штати на державних підприємствах, щоб люди мали роботу, невелику зарплату і сяк-так виживали. Вступ до ЄС – це єдина можливість здолати корупцію та хабарництво, тому що самі ми не здолали цю проблему впродовж 22 років незалежності. У нас діятимуть євростандарти з екології, харчування, медицини, захисту прав та свобод громадян. Підписавши з нами угоду, ЄС буде юридично зобов’язаний використати весь спектр засобів для підготовки України щодо повноцінного членства. Але ЄС не може виконати за нас той величезний обсяг роботи, який ми мусимо зробити самі. Євроінтеграція має плюси і мінуси для України, але плюсів набагато більше.

– Хто програє від вступу в ЄС?

– Програють неконкурентноздатні дрібні фермерські господарства, неякісні послуги, в тому числі й освітні, постачальники та виробники товарів низької якості. Проте виграє споживач. А ще програє РФ. Грубий і цинічний тиск Кремля щодо вступу Києва до Митного союзу, «терористична» цінова політика на російський газ для України, традиційне зверхнє ставлення Москви до «малоросів» на Банковій відштовхують вітчизняний політикум від російського вектора. Саме тому Янукович на ялтинській зустрічі «YES» офіційно заявив, що Угода про асоціацію з ЄС є для України безальтернативною. Для ЄС втрата України на користь РФ стала би серйозною репутаційною та геополітичною поразкою, яка поставила би під сумнів усю політику Східного партнерства.

– Чим ми загрожуємо Євросоюзові?

– Причиною прихованого страху Старої Європи щодо європейських прагнень України є економічний, демографічний, освітній і науковий потенціал нашої держави, який в рази потужніший від будь-якого нового члена ЄС зі Східної та Центральної Європи. Нас 45 мільйонів, ми займаємо перше місце у світі за кількістю людей із вищою освітою на 1000 мешканців. Тобто нас багато, ми освічені, ми хочемо і можемо працювати. Ми конкурентноздатні. Наприклад, хірург у Франції отримує 15-20 тис. євро на місяць, а наш хірург запросто погодиться на 3-5 тис. євро. У нас є організовані кримінальні угрупування, люмпен-пролетаріат, соціальне дно – це також становитиме проблему для європейського суспільства. Європейці у 2004 р. долучили Україну до Європейської політики сусідства, але не дали їй чітких перспектив повноцінного членства в ЄС, як це було у випадку зі вступом Хорватії, Словенії, Болгарії чи Румунії. У випадку з Україною європейська політика висунення умов в обмін на потенційні переваги від підписання Угоди про асоціацію не спрацювала, про що свідчить проблема Ю.Тимошенко. Тому Україна й надалі залишається для ЄС у «сірій зоні», а «відчуття втоми від України», яке накопичилось на Заході протягом останніх років, закінчилося політичним роздратуванням через невиконання Києвом обіцянок. ЄС захищає власні економічні й політичні інтереси та розглядає європейське майбутнє України в контексті власних інтересів. Ми надто великі, щоб розраховувати на масштабну модернізацію вітчизняної економіки лише коштом ЄС.

– Через який період після вступу до ЄС виграє не тільки споживач, а й виробник?

– Однозначно виграють конкурентноздатні підприємства, які матимуть прибуток. Виробник, котрий переорієнтується, буде змушений дотримуватися європейських стандартів. 25% усього чорнозему у світі знаходиться в Україні. Навіть сьогодні Україна займає перші позиції у світі з експорту зернових, цукру, олії та меду. А якщо ми отримаємо такі довгождані інвестиції, використаємо німецьку чи голландську техніку і технології, якщо в українців з’явиться мотивація працювати в сільському господарстві, то ми зможемо перетворити українське село із соціально-економічної проблеми в основне джерело наповнення державного бюджету. Правда, на початку 90-х років я, як і багато інших, наївно очікував, що незалежна Україна «завалить» весь світ продукцією сільського господарства... Така думка була романтичною, бо базувалась на хибному уявленні про економічний потенціал та геополітичну вагу України.

Євроінтеграція змінить ментальність українців, надіюсь, що не в гіршу сторону. Щодо змін у національному чи релігійному плані, питання залишаються. Проте це вже тільки від нас залежить, чи збережемо ми свою національну і духовну ідентичність. Тому Україна мусить довести, що не лише ЄС нам, а й ми потрібні Європейській спільноті.

Розмовляла Наталя ДЕНИСЮК