У липні 2013 року розпочалася реалізація проекту «Транскордонний обмін досвідом між Любліном і Луцьком у сфері інтеграції іноземців та іноземок».

Мета проекту – обмін досвідом між згаданими вище містами у сфері інтеграції іноземців. Ініціативу з 1 липня по 31 грудня 2013 року реалізує Товариство «Homo Faber» із Любліна та Волинська обласна громадська організація «Фонд місцевого розвитку». Про початок проекту «Волинський монітор» інформував своїх читачів у номері 12 від 8 серпня 2013 року. Сьогодні пропонуємо Вашій увазі інтерв’ю з Кінгою Кулік, координатором проекту.

– Розкажіть, будь ласка, чому Ви обрали Луцьк?

– Тому що «Фонд місцевого розвитку» сам звернувся до нас із пропозицією співпраці. Раніше Товариство «Homo Faber» реалізовувало проект «Вітаємо в Любліні», метою якого було надання порад і допомоги іноземцям та іноземкам, що приїжджають до нашого міста. Виявилося, що вони стикаються з багатьма проблемами, наприклад, зі складними процедурами (потрібно відвідати аж 13 разів різні установи!), відсутністю перекладів на іноземні мови, великою кількістю документів, недоступними описами процедур, відсутністю особи, яка, відповідно до своїх обов’язків, повинна була би подбати про організацію обслуговування цих осіб на рівні установи. Ми почали моніторинг різних установ, що працюють у Любліні в цій сфері, який базувався на співпраці з державними установами для зміни тогочасної ситуації. Ми здобули досвід у сфері інтеграції іноземців/іноземок і мали нагоду поділитися нашими знаннями.

– Чи на основі співпраці з «Фондом місцевого розвитку» Ви можете сказати, як функціонують українські неурядові організації?

– На сьогодні я не бачу різниці в роботі українських і польських неурядових організацій. Не маю зауважень до діяльності «Фонду місцевого розвитку», ми працюємо подібним чином. Навіть мова не є перешкодою у взаємному зрозумінні, тому що кілька людей у команді Фонду досконало володіють польською мовою.

– Чи після кількох навчальних візитів Ви можете розповісти, як інтегруються українці?

– Кілька місяців – це занадто короткий термін, щоб висловлювати такі спостереження, але я помітила, що українці охочіше інтегруються на фоні інших груп у нашому місті, легко засвоюють польську мову і охоче починають співпрацю. Це велика група, помітна в Любліні. Українці демонструють все більше бажання інтеграції, адже ми маємо спільне культурне походження.

– Ви говорили про проблеми іноземців у Любліні. А з якими проблемами можуть зіткнутися іноземці в Луцьку?

– По-перше, потрібно пам’ятати, що в Луцьку менше іноземців (кілька десятків), ніж у Любліні (кілька тисяч), тому проблеми мають дещо інший характер. Перешкодою є відсутність перекладів іноземними мовами і відсутність рішення, якими мовами ці переклади мають існувати в кожній установі на території міста. Ми не беремо на себе права підказувати, які з них варто ввести. Це може бути англійська як мова міжнародного спілкування, польська чи російська як мови найбільшої кількості приїжджих. Луцькі установи самі мусять прийняти рішення, тому що мають найбільш актуальні дані стосовно кількості іноземок та іноземців, яким надають послуги. Місто має також дещо інші амбіції, ніж Люблін. Луцьк сьогодні ставить акцент на туризм і прагне розвиватися в цій сфері, в тому числі у сфері інтеграції іноземців.

– Що Вас найбільше здивувало від початку реалізації проекту?

– Злива, яка нас застала в Луцьку протягом нашого першого візиту. Через неї ми змушені були продовжити своє перебування на Волині, тому що автобус не виїхав із міста. А стосовно проекту – мене здивувало, що в Луцьку так мало іноземців та іноземок у порівнянні з Любліном. Через це ми були змушені дещо змінити напрямок співпраці з луцькими державними установами.

– Як виглядає навчальний візит?

– У рамках проектів відбудеться загалом шість візитів, у тому числі дві робочі зустрічі. Чотири з них уже за нами. До Любліна приїжджають представники та представниці луцьких установ та Фонду і відвідують місця, які дозволяють обмінюватися досвідом. До цього часу ми вже були в Міській адміністрації Любліна, Люблінській воєводській адміністрації, Люблінському центрі туристичної і культурної інформації, Управлінні громадського транспорту та в «Пивниці під Фортуною» (мультимедійний музей у Любліні, – ред.).

– Ви вже провели кілька навчальних візитів. Чи цілі, які Ви ставили перед собою у проекті, мають шанси на повну реалізацію?

– Так. Щоправда, кошти дещо зросли, але самі очікування нам вдасться зреалізувати. Однак уже від луцьких установ залежить, чи здобуті знання будуть застосовані на практиці. Але ми обов’язково будемо готові підтримувати їх та допомагати їм.

– Чи є у Вас плани стосовно подальшої співпраці з «Фондом місцевого розвитку»?

– Ми відкриті до співпраці. І обов’язково будемо підтримувати контакти з «Фондом місцевого розвитку».

Розмовляла Аґнєшка БОНДЕР