У Володимирі-Волинському й Луцьку відбулися покази фільмів Єжи Антчака
Події

«Я зворушений до сліз тим, що через 82 роки після мого від’їзду з Володимира-Волинського за допомогою інтернету знову можу побувати в моєму гарному, улюбленому місті. Я пам’ятатиму цей великий день», – сказав режисер Єжи Антчак під час онлайн-з’єднання з містом свого дитинства.

26–27 серпня на Волині відбувся фестиваль польських художніх фільмів «Ночі і дні», у рамках якого показали три стрічки видатного польського режисера Єжи Антчака. Подія стартувала 26 серпня у Володимирі-Волинському – місті, де народився митець.

Учасники фестивалю спочатку перенеслися в міжвоєнний період. Допомогли їм у цьому актори Народного аматорського театру-студії «Різнобарв’я», які організували театралізовану екскурсію містом. На гостей заходу чекали також художні заняття та зустріч у кав’ярні «U Basi», стилізованій під XIX – початок XX ст. Усіх, хто прийшов до Культурно-мистецького центру, привітали мер міста Ігор Пальонка та Генеральний консул РП у Луцьку Славомір Місяк.

Antczak 1

Antczak 3

Antczak 7

Antczak 9

Antczak 10a

Antczak 14

Дуже зворушливою була зустріч із Єжи Антчаком, організована через Skype, під час якої митець, що нині живе в Лос-Анджелесі, поділився спогадами про дитинство, проведене у Володимирі-Волинському.

Antczak 17

Antczak 13

«Я зворушений до сліз тим, що через 82 роки після мого від’їзду з Володимира-Волинського за допомогою інтернету знову можу побувати в моєму гарному, улюбленому місті. Ми з Ядвігою Баранською, яка грає роль Барбари у фільмі «Ночі і дні», щасливі, що Бог розпорядився так, що цю стрічку, справу всього нашого життя, показуватимуть у Володимирі-Волинському. У ній є шматок мого серця, яке назавжди залишиться в цьому місті», – сказав Єжи Антчак.

Організатори розповіли режисерові про перебіг першого дня фестивалю та пообіцяли надіслати йому відео, зроблене під час екскурсії містом, щоб він також міг хоча би віртуально пройтися його вуличками. Особливим подарунком для Єжи Антчака стала українська пісня, виконана акторкою театру «Різнобарв’я» Ольгою Щербиною.

«Пам’ятаю казарми, ринок у Володимирі-Волинському, синагогу, яка стояла напроти костелу, ковельську залізницю та луг, куди я часто ходив. Пам’ятаю також село Верба неподалік Володимира-Волинського. Ми їздили туди по яблука. Цілий дім потім ними пах. Смак тих яблук я пам’ятаю до сьогодні», – згадував режисер, якого учасники фестивалю запитали про те, що він пам’ятає про місто, в якому з’явився на світ.

«Я дякую за ці зворушливі хвилини, яких я ніколи не забуду. З однієї чашки ми пили цієї миті (режисер процитував слова з вірша Марії Конопницької «Чашка», який він прочитав під час зустрічі, – авт.). Я випив із вами натхнення з Володимира-Волинського, мого улюбленого міста», – сказав режисер, завершуючи онлайн-зустріч із містом свого дитинства.

Antczak 18

У рамках фестивалю відбулися прелекція Пьотра Стельмащука з Товариства транскордонної інтеграції «Єднає нас Буг» та перегляд сімейної саги «Ночі і дні» – найвідомішого фільму в доробку Єжи Антчака. Стрічка вийшла на екрани в 1975 р., пізніше її номінували на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою, вона здобула гран-прі на Фестивалі польських художніх фільмів та інші нагороди.

Antczak 16

Antczak 15

Єжи Антчак народився у Володимирі-Волинському 25 грудня 1929 р. у сім’ї офіцера Війська Польського. У місті він провів перші 10 років свого життя. У жовтні 1939 р. сім’я переїхала спочатку до Ченстохови, а потім до села Рендзіни (нині в Сілезькому воєводстві). Після війни він закінчив гімназію в Ополі та ліцей у Люблінці, після чого вступив до Вищої театральної школи імені Леона Шіллера в Лодзі. Єжи Антчак працював актором, а згодом став режисером. У 1979 р. емігрував до США.

«Постать Єжи Антчака ще донедавна (приблизно 7–10 років тому) широкому загалу у Володимирі фактично не була відома взагалі. Публічно, наскільки я пригадую, першими про нього  почали розповідати ми на шпальтах газети «Слово правди», згодом також були публікації і музейників, і інших дослідників. Його ім’я вийшло в публічний простір. Але якщо окреслити коротко, то містянам він відомий як польський кінорежисер, який народився у Володимирі і фільм якого номінували на «Оскар». Фестиваль «Ночі і дні», по суті, відкрив володимирчанам Антчака, причому одразу і як режисера, і як особистість із такою досить відчутною вкоріненістю в наше місто, в наш край. Це дуже цінно», – сказала Віталіна Макарик, журналістка і культурна менеджерка з Володимира-Волинського.

27 серпня фестиваль фільмів Єжи Антчака продовжили на сцені «Гармидер ангар-stage» у Луцьку. Про це місто режисер також згадав під час з’єднання у Володимирі-Волинському, зазначаючи, що багато разів бував тут разом із батьком.

У програмі другого фестивального дня, в якому брали участь представники Генерального консульства РП у Луцьку, органів влади міста та області, викладачі і студенти з місцевих навчальних закладів та поціновувачі польського кіно, були концерт музики Фридерика Шопена, прелекції та покази двох фільмів Єжи Антчака: «Шопен. Бажання любові» та «Графиня Козель». Цього дня режисер теж вийшов на зв’язок з учасниками фестивалю. Розмову з ним вів Пьотр Стельмащук.

Antczak 19

Antczak 20

Організували дійство Генеральне консульство Республіки Польща в Луцьку, Володимир-Волинська міська територіальна громада, Товариство транскордонної інтеграції «Єднає нас Буг» у партнерстві з «Дискусійним кіноклубом «Плеограф» та ГО «Мистецьке об’єднання «Стендаль».

Antczak 12

Текст і фото: Наталя ДЕНИСЮК

Схожі публікації
Родинний великодній майстерклас у Товаристві Тадеуша Костюшка
Події
У рамках підготовки до Великодня Товариство польської культури імені Тадеуша Костюшка, яке діє в Луцьку, організувало для учнів суботньо-недільної школи та членів їхніх сімей родинний великодній майстерклас.
20 березня 2026
Учні Луцької громади декламували польську поезію. На фіналістів чекає обласний етап конкурсу
Події
У Луцьку відбувся міський етап XXXI Конкурсу виразного читання імені Юліуша Словацького. Його учасники декламували твори польських поетів, зокрема патрона конкурсу, а також Антонія Слонімського, Данути Вавілов, Чеслава Кур’яти та отця Яна Твардовського.
20 березня 2026
«LEGIO Волинь»: у Луцьку втретє відбудеться фестиваль популярної історії
Події
ГО «Ідеалісти» спільно з подієвою агенцією «Рожевий табурет» та факультетом історії, політології та національної безпеки Волинського національного університету імені Лесі Українки організовує третій щорічний фестиваль популярної історії «LEGIO Волинь».
20 березня 2026
На Тернопільщині знешкодили залишки ворожої ракети Х-101, знайдені посеред поля
Події
Уламки ворожої ракети між населеними пунктами Кам’янка та Романівка в Тернопільському районі виявив під час польових робіт місцевий житель. Про небезпечну знахідку чоловік повідомив на спецлінію поліції.
19 березня 2026
Крашевський у Волинському музеї
Статті
19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.
19 березня 2026
Нововолинськ: чергова російська атака на енергооб’єкт у громаді
Події
Під час вечірньої повітряної тривоги 18 березня зафіксовано влучання в енергооб’єкт біля Нововолинська. Про це Нововолинський міський голова Борис Карпус.
18 березня 2026
Центр східноєвропейських досліджень з Варшави знайомить українських студентів з історією Польщі
Події
16–18 березня викладачі Центру східноєвропейських досліджень Варшавського університету провели у Волинському національному університеті імені Лесі Українки гостьовий цикл лекцій під загальною назвою «Історія та культура Польщі – давня й сучасна».
18 березня 2026
На Рівненщині знайшли нерозірвані бойові частини російських ракет
Події
Під час польових робіт у Рівненській області знайшли нерозірвані бойові частини ворожих ракет. Їх знешкодили вибухотехніки поліції.
18 березня 2026
Польські фразеологізми: Патріотизм як палиця в мурашнику
Статті
Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.
18 березня 2026