В умовах російського нападу на Україну ми спробували довідатися, чим живуть поляки Луцька під час війни. Поспілкувалися з керівниками тих польських товариств у місті, з якими вдалося зв’язатися.

Валентин Ваколюк, голова Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської, на запитання, чим живуть зараз поляки Волині, відповів: «Здається, зараз в Україні немає ані поляків, ані українців, ані білорусів, ані росіян, ані євреїв –  немає жодних національностей. Зараз усі – громадяни України. І громадяни однієї великої європейської спільноти. Ми реагуємо, як і весь світ, з тривогою і недовірою, що таке могло статися у ХХІ столітті. Немає іншої відповіді, крім тієї, що ми маємо боротися».

Як повідомив співрозмовник, діяльність товариства фактично призупинена. Заняття з польської мови впродовж усього часу пандемії COVID-19 викладачі проводили онлайн, вони тривали до останнього часу. Кілька старших осіб виїхали за кордон до дітей, проте в основному члени луцького відділення товариства залишаються в місті. Звісно, є призвані в лави Збройних сил, є теж ті, хто записався в територіальну оборону. Члени товариства включилися в допомогу українській армії: вони збирають продукти, медикаменти, надають посильну фінансову допомогу. 

На запитання, чи відчувають члени організації потребу в допомозі, Валентин Ваколюк відповів: «Допомога потрібна старшим людям, особливо тим, хто перебуває в лікарні. Наприклад, у нашому товаристві є особа, яка вже тривалий час бореться із постковідними ускладненнями. Коли її переведуть із лікарні додому, будемо допомагати».

Світлана Зінчук, голова Волинського обласного відділення Спілки вчителів-полоністів України імені Габріелі Запольської, на запитання про те, чи діє спілка, відповіла: «Доки ще діє Viber, ми ще спілкуємося, переписуємося. Звісно, зібратися разом не можемо». Основну масу колективу становлять жінки. Із членів спілки, за словами співрозмовниці, ніхто за кордон не виїхав. Як причину пані Світлана назвала небажання покидати напризволяще своїх батьків і старших родичів. Багато хто з осіб поважного віку, попри можливість виїхати, хочуть залишитися в рідному місті.

Ніна Поремська, голова Товариства польської культури імені Тадеуша Костюшка, пообіцяла поспілкуватися з нами пізніше. 

ВМ