У Луцьку люди самі організовуються, щоб допомогти українським солдатам, які захищають територію країни від російської агресії.
27 лютого орієнтовно 200 лучан робили маскувальні сітки. Про це повідомляє кореспондентка «Волинського монітора».
Лучани домовляються про зустрічі в певному місці, аби спільними зусиллями робити маскувальні сітки, які передадуть військовим. Вони слугуватимуть солдатам для прикриття їхньої техніки під час російсько-української війни.
Волиняни продумано підійшли до такої роботи. Усім перед початком плетіння пояснюють, як правильно робити маскувальні сітки. Крім того, організовують майстер-клас для тих, хто цього ніколи раніше не робив.
На місці військові розповідають, яка тканина краще підходить для плетіння маскувальних сіток. Для зимової та весняної пір року кольори відрізняються.
«Я прийшла, бо хочеться щось робити. Сидіти дома і чекати – це не мій варіант. Вірю в перемогу України», – зазначила лучанка Ніка.
«Я хотіла бути причетною, хоча я в принципі працюю на інформаційному фронті. Перекладаю різними мовами, пишу у свої закордонні групи та іноземним друзям, щоб максимально поширити те, що відбувається в Україні, донести цю інформацію. Проте, перебуваючи в такому великому потоці інформації, варто міняти інколи обстановку. Інакше просто не витримують нерви. Вирішила також долучитися до плетіння сіток тому, що це такий особливий вид хендмейду, який позитивними думками допомагає нашій армії відстояти нашу країні», – розповіла Лідія, яка народилася і живе в Луцьку.
Зараз у місті немає паніки. Час від часу лунає звук сирени про повітряну загрозу. До магазинів стало менше черг, є все необхідне у продажі. Воєнний стан ввів нові правила та комендантську годину, однак це не завадило згуртуватися людям заради спільної мети. У людей є віра в Збройні сили України та надія на закінчення війни.
.jpg)
.jpg)
Від авторки: Зазвичай у новинах є інформація про те, де і що відбулося. Проте військові наполягли: не потрібно публікувати в медіа адресу і назву будівлі заради уникнення провокацій проти людей, які волонтерять. Також заради безпеки людей не показую обличчя тих, хто допомагає українським військовим, і не подаю їхніх прізвищ у тексті.
Текст і фото: Мая Голуб