Про ситуацію у Кременці та діяльність місцевого Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького в умовах війни розповів голова організації Мар’ян Каня.

«Ситуація відносно контрольована. Працює все. Проте Кременець переповнений біженцями. Вони ночують у всіх школах, у всіх дитячих садках, вільних місць практично немає», – такими словами співрозмовник описав загальну атмосферу в місті.

Кременець розташований за 250 кілометрів від польсько-українського кордону, бойових дій поблизу не ведуть. Люди, які їдуть зі східної частини України, не в стані подолати за один раз відстань до кордону, адже доводиться об’їжджати небезпечні ділянки, проходити блокпости. Значна частина біженців затримується в місті на день-два, аби перепочити. Дехто залишається на довше, наймають житло, бо не хочуть покидати країну, а тут відносно спокійно.

«Завдяки особистим контактам у Польщі та тому, що товариство у Кременці діє вже багато років, ми отримуємо адресну допомогу. Разом із ксьондзом Лукашем Грохлею члени товариства передусім розподіляють допомогу серед наших старших осіб, але ми також не залишаємо без уваги тих, хто приїжджає. Діти переселенців отримують їжу та засоби гігієни», – розповів Мар’ян Каня.

Серед благодійників, які шлють допомогу, – варшавське «Товариство опіки над могилами поліціянтів на Сході», Люблінська комендатура «Добровільних робочих загонів», харцери з Варшави, школа з міста Зомбки під Варшавою.

До Польщі виїхало небагато членів організації, натомість ті, що залишилися, створили у приміщені товариства своєрідний волонтерський пункт допомоги. На запитання, чи проживають у приміщеннях польського товариства біженці, голова організації відповів, що ні, адже товариство не призупинило своєї діяльності. «Хоч я є громадянином Польщі, маю польський паспорт, я вирішив не покидати свій пост і своїх людей. Ми разом працюємо далі», – продовжив співрозмовник.

Біженців люди приймають у власних домівках, винаймають для них житло, а в приміщенні товариства надалі триває звичне життя: ксьондз веде катехезу, тривають спортивні заняття, музичні репетиції. Продовжують діти і вивчення польської мови, уроки якої дистанційно ведуть Божена Пайонк і Тереза Шефлер, учительки, скеровані до Кременця Центром розвитку польської освіти за кордоном. Дітей, які залишилися в місті, досить багато. Учні й батьки дуже задоволені, адже це має не тільки педагогічний, але й терапевтичний ефект.

Також завдяки підтримці Міністерства юстиції Польщі за посередництвом Товариства відродження польської культури імені Юліуша Словацького пункти самооборони Кременця отримали укомплектовані аптечки, а місцева лікарня – необхідні ліки. Один вантаж з одягом товариство передало в розпорядження міської ради.

Як розповів Мар’ян Каня, основу команди, яка співпрацює з містом, становлять семеро волонтерів. Допомогу з кордону доставляють і розвозять на місці двома вантажними бусами, які члени товариства заправляють власним коштом.

Анатолій Оліх
Фото: Товариство відродження польської культури імені Юліуша Словацького у Кременці