«Тварини – це теж частина нашого життя. Ми не повинні їх покидати», – кажуть волонтери. Протягом кількох днів вони евакуйовували котів із Києва. Акція завершилася успішно в неділю, 13 березня.

Від початку відкритої фази російсько-української війни волонтери взяли на себе безліч дуже потрібних і нагальних завдань. Серед них трапляються досить незвичні. До рівненчанина Тараса Грицюка, який займається логістикою і перевезеннями гуманітарних вантажів Україною, звернулися київські зоозахисники із проханням допомогти перевезти 15 котів із Києва до Львова. Далі їх мали забрати польські партнери. Хоч досвіду в перевезенні тварин у волонтерів не було, вони вирішили допомогти.

Київ є головною мішенню російської агресії, тож його мешканці вже з першого дня війни потрапили в зону бойових дій. Ворог послідовно руйнував і продовжує руйнувати цивільну інфраструктуру. Жителі околиць столиці потерпають від відсутності електрики, газу, води, їжі. Страждають також тварини, однією із проблем є відсутність поставок кормів. Саме тому один із притулків на столичній Троєщині звернувся по допомогу до волонтерів.

Двоє чоловіків із Рівного поїхали до Києва власним пасажирським автобусом, адже був потрібний досить місткий транспортний засіб. У них уже був досвід евакуації людей зі столиці. Дорога, із блокпостами, зайняла цілий день, через комендантську годину ночували в місті. Наступного дня завантажували котів на Троєщині. Виявилося, що їх не 15, а аж 55! Загалом у притулку було понад 500 чотирилапих. Усі коти були в переносках, вони мали паспорти міжнародного зразка з відмітками про вакцинацію. Там були різні тваринки: і сліпі, і хворі, і здорові. Потім автобус довантажили котами із Василькова, в якому до цього йшли бої. Котів збирала місцева волонтерка Марія, членкиня громадської організації UAnimals, яка займається захистом прав тварин в Україні.

Від початку війни команда UAnimals змогла надати фінансову допомогу понад 200 притулкам та зоопаркам у всій країні. Також організація старається допомогти кормами і звичайним власникам домашніх улюбленців.

Коти переночували в Рівному, а в неділю мали вирушати на кордон. Обставини склалися так, що польський партнер не зміг виїхати, тому довелося не передавати тварин, а самим перетинати кордон. За правилами одна людина може перевезти із собою максимум п'ять тварин. А котів нарахували вже 70. Вдалося підключити ще двох волонтерок із Рівного. Завдяки Олені Семенюк із Луцька (яка, до речі, вже багато років співпрацює з редакцією «Волинського монітора») вдалося швидко зібрати колектив із 10 місцевих дівчат, які погодилися автомобілями переправити котів на польський бік. Чоловіків за кордон зараз не випускають, тому саме дівчата взяли на себе це завдання.

Ми порозмовляли з Вірою Славіною, яка брала безпосередню участь у цьому проєкті. Віра вела до кордону автобус із котами. Як розповіла, їй уперше довелося кермувати бусом, а ще одна учасниця, яка їхала власним автомобілем, взагалі вперше поїхала за кермом у таку далеку дорогу. Віра родом із Рівного, довгий час жила в Києві. Вона зазначила: «Коли розпочалася війна, спочатку я не сприймала цього так серйозно, адже вибухи і стрілянина були в інших частинах Києва, досить далеко. Я живу в Солом’янському районі. Як виявилося, я вчасно виїхала, адже вже в першу ніч після мого виїзду обстріляли мій район. Мені ще дуже пощастило. Мої дуже хороші знайомі були під Гостомелем, у селищі Немішаєве біля Бучі, їм вдалося за допомогою територіальної оборони вибратися звідти. Зараз вони живуть у мене в Рівному. Вони 12 діб провели під обстрілами в підвалі».

Перетин кордону не був простим. Довелося попросити про допомогу незнайомих жінок із дітьми, але все врешті-решт вдалося. На польській стороні котів зустріли волонтери: поляк Александр Палікот, журналіст, та українка Марія Тимощук, які евакуювали котів у Варшаву та Краків. Тварини потрапили в хороші притулки. Українські волонтери домовилися з польською стороною, що люди можуть забрати тварин із притулку.

«Коли ми рятуємо тварин – це теж нормальна історія. Так, багато хто може слушно вважати, що в пріоритеті мають бути люди, але це – також частина нашого життя. Ми не повинні покидати своїх тварин», – вважає Віра Славіна.

Анатолій Оліх
Фото: Олена Семенюк