На початку відкритої фази російсько-української війни частина членів Товариства польської культури Здолбунівщини, переважно матері з дітьми, евакуювалися до Польщі. Попри це, товариство не припиняє працювати.

«Із перших днів відкритої фази війни місцеві поляки не сиділи, склавши руки, а одразу взялися плести маскувальні сітки для українських воїнів. Виготовляли також джгути з автомобільних шин. Фактично не припинялися й заняття з польської мови. Малгожата Красовська, вчителька суботньо-недільної школи, скерована до Здолбунова Центром розвитку польської освіти за кордоном, продовжує вести уроки в режимі онлайн. З однією лише різницею – тепер учні перебувають у різних країнах», – розповідає голова Товариства польської культури Здолбунівщини Софія Михалевич.

Зараз одним із головних напрямків діяльності товариства стала допомога переселенцям, яких у Здолбунові чимало (станом на 1 квітня у Здолбунівській громаді перебувало 1385 офіційно зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб). Члени організації прийняли у своїх домівках утікачів зі сходу України, чиє житло або зруйноване, або перебуває в зоні бойових дій чи окупації. «Я теж маю прийомну сім’ю – четверо осіб із Харкова», – зазначає пані Софія.

Із товариством співпрацюють польські організації, які надсилають допомогу. Найбільшу кількість гуманітарних вантажів надала польська фундація «Свобода і демократія». Один із них днями прибув до міста. Понад 100 спальних мішків, ковдри, постільну білизну, яку отримали здолбунівські поляки, вони передали військовим.

Допомагають також приватні особи – родичі та друзі, які живуть у Польщі. Вони самі збирають допомогу, власним коштом доставляють на кордон, звідки її забирають члени товариства.

«Моя приятелька, Кася Лєбель із Сосновця, телефонує до мене в перші дні війни: «Зосю, ти не голодна, маєш що їсти, чи маєш гроші? Я хочу допомогти». Я кажу: «У нас тут не так страшно, але якщо хочеш допомогти, то допоможи війську». І Кася зібрала дуже потрібний і великий вантаж. Ми зустріли його на кордоні, перевезли до Здолбунова, але навіть не відкривали машину. Ми одразу привезли допомогу до міської ради, передали її голові громади Володимиру Сухляку і все поїхало далі, на фронт», – говорить Софія Михалевич.

Однією з перших допомогу надіслала також Сузанна Бєдрон із Норвегії, яка походить зі Здолбунова. Попри те, що проживає далеко за кордоном, вона досі залишається дійсним членом товариства й регулярно сплачує внески.

«Моя внучка Аліна Михалевич разом з однокурсниками-українцями та іншими студентами Вроцлавського медичного університету зібрали чималий вантаж потрібної допомоги. Це все були нові речі: спальні мішки, пледи, павербанки. Вони молодці. Ми із сином їздили на кордон, забирали», – продовжує голова організації.

Зараз Товариство польської культури Здолбунівщини розподіляє гуманітарну допомогу – і між переселенцями, і між місцевими мешканцями, які перебувають у складних життєвих обставинах. «Ми не вимагаємо документів, не робимо перевірок, адже деякі із цих людей утікали, як то кажуть, голі й босі. Якщо люди приходять, значить, їм треба», – каже Софія Михалевич.

Анатолій Оліх
Фото надала Софія Михалевич