«На рівнинах України зараз вирішується доля нашого континенту. Йде надзвичайно драматична боротьба за безпечне майбутнє, свободу, ідентичність та добре ім’я всієї Європи. Час дискусій закінчився. Настав час солідарності та рішучих дій», – пише президент Польщі Анджей Дуда.

Майже рік тому, під час святкування 230-ї річниці прийняття польської Конституції 3 травня, ми приймали у Варшаві президентів України, Естонії, Латвії та Литви. Наші країни пов’язують сусідські зв’язки та спільні цінності, культура, історія та сучасні виклики. Символом цих зв’язків є другий у світі сучасний основний закон, який перетворив польську шляхетську демократію на більш ефективну конституційну монархію. На жаль, це був запізнілий крок. Три абсолютизми, російський, прусський та австрійський, зруйнували унікальний політичний і цивілізаційний проєкт, яким була лібертаріанська, багатонаціональна та багатоконфесійна Перша Річпосполита. Предки сучасних громадян Центральної та Східної Європи стали переважно підданими царя. Їх змусили власною кров’ю, майном і працею підтримувати експансію Російської імперії.

Пам’ятаючи про цей урок історії, про пограбування, переслідування, знищення культурної спадщини та акти геноциду, вчинені над нашими народами Росією та Радянським Союзом, а також про фактичну окупацію частини території України військами Російської Федерації, що триває з 2014 р., як президенти країн нашого регіону ми підписали тоді урочисту декларацію. У ній ми підкреслювали, що об’єднана Європа має бути відкритою для всіх країн і народів, які розділяють її цінності, і що для всіх нас солідарність народів, особливо перед обличчям нинішніх загроз для нашої спільної безпеки, є одним із наріжних каменів миру, стабільності та розвитку (...).

Так само сильно ці твердження ще раз прозвучали майже через рік, під час повторної зустрічі президентів Польщі, України, Литви, Латвії та Естонії. Цим разом 13 квітня цього року зустріч проводив президент Володимир Зеленський. Ми зустрілися в Києві, який знаходився під обстрілом російських загарбників.

Драматичні заклики до рішучості та солідарності Європи в умовах загрози російського неоімперіалізму, повторювані роками, не змогли переконати деякі політичні еліти нашого континенту. Відверто заявлене путінським режимом бажання відтворити в тій чи іншій формі «тюрму народів», якою був Радянський Союз, і сферу впливу в колишніх державах Східного блоку; прославлення комунізму та Сталіна; розкол у європейської сім’ї народів; спроби втрутитися в демократичні процедури країн НАТО та ЄС; репресії проти російських дисидентів і підступні нападки на них; регулярні порушення російськими збройними силами повітряного та морського простору європейських країн, ворожі дії в кіберпросторі; вторгнення в Грузію у 2008 р. та гібридна війна проти України у 2014 р.; гібридна атака 2021 р., коли підпорядкований Москві режим Лукашенка перевіз мігрантів із Близького Сходу до Білорусі, а потім змусив їх перетинати східний кордон Польщі, який також є кордоном ЄС і НАТО – всі ці «тривожні дзвіночки» не стали на перешкоді деяким політикам і лідерам думок, що говорять про необхідність «розуміти Росію та її чутливість». Представникам країн нашого регіону не довіряли, коли вони попереджали, що нові інфраструктурні інвестиції та контракти на постачання російських енергоносіїв рано чи пізно будуть використані Москвою як інструмент жорстокого шантажу. Останні події довели, що ми мали рацію.

24 лютого 2022 р. – це поворотний момент у світовій історії. Після трагічного конфлікту в Боснії та Герцеговині 30 років тому в Європі знову спалахнула війна. Знову відбуваються події, яких тут не було з 1945 р. Гинуть тисячі солдатів і мирних жителів. Розбомблені села та міста зникають із лиця землі. Російські загарбники не дають евакуювати їхніх мешканців. Вони використовують терор і тактику випаленої землі. Вони вчиняють пограбування, зґвалтування та катування – також жінок та дітей – і масові страти. Поточні розслідування, які проводяться прокурорами Міжнародного кримінального суду, повинні привести до засудження командирів і виконавців цих нищівних злочинів проти людства.

Польська влада, волонтери та мільйони поляків із перших хвилин війни допомагали біженцям з України, охопленої вогнем. Ми допомагаємо громадянам із понад 150 країн світу повернутися додому. Майже 3 млн людей вдалось потрапити на територію Польщі, з них майже 2 млн залишилися у нас. Переважно це жінки, діти та люди похилого віку. Хоч ми називаємо їх гостями, а не біженцями, хоч вони знаходять тут притулок не в транзитних таборах, а в приватних помешканнях, у парафіяльних і релігійних будівлях, закладах охорони здоров’я та комунальних будинках, для нас це величезний виклик. Для порівняння, під час міграційної кризи 2015 р. до Європи прибуло трохи понад 1,8 млн людей. Нам терміново потрібна фінансова підтримка – принаймні та, яку отримала Туреччина після того, як прийняла 3 млн біженців із Близького Сходу.

Проте насамперед допомоги потребують українці, які захищаються від злочинної агресії. Їм потрібна військова техніка та послідовний економічний тиск на Росію, щоб послабити її військову машину.

На рівнинах України зараз вирішується доля нашого континенту. Йде надзвичайно драматична боротьба за безпечне майбутнє, свободу, ідентичність та добре ім’я всієї Європи. Час дискусій закінчився. Настав час солідарності та рішучих дій.

***

Текст був опублікований у польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» та у світових ЗМІ в рамках проєкту «Opowiadamy Polskę światu», який реалізують у співпраці Національний банк Польщі та Інститут національної пам’яті Польщі.

Анджей Дуда,
президент Республіки Польща