Світ із п’яти елементів
Статті

Світ повинен шукати нестандартні рішення. Тільки так ми можемо зупинити ефект доміно. Україна сьогодні подарувала нам надію, змінюючи геополітику.

Війна в Україні змінює цінності сучасного світу. У нас уже кілька тижнів абсолютно нова геополітична ситуація. Ситуація, яка змінює розуміння сучасного світу, а також вектори сучасної геополітики.

По-перше, світ раптом прозрів, побачивши всю правду про Росію. До цього часу він протягом багатьох років не хотів її помічати. Русофобами називали Польщу, поляків, які мають трагічний досвід поділів, поневолення, Сибіру, Катинського розтрілу, таборів, Польської Народної Республіки. Протягом кількох у світової громадської думки відкриваються очі – в когось швидше, а в когось ще неохоче.

Сьогодні те, про що ми роками застерігали, знаходить своє трагічне підтвердження в братських могилах, у десятках тіл жорстоко вбитих мирних жителів України. Сьогодні світ бачить, на що здатна Росія і росіяни. Так, росіяни, бо війна в Україні – це не лише Путін. Це явище насправді досить широке, як і за трагедією Другої світової війни стояв не тільки Гітлер. Божевільною є не тільки одна людина, а й весь державний устрій у Росії. Він непередбачуваний і представляє велику, смертельну загрозу для всього людства.

Світ нарешті побачив це хоча б на мить. Але він досі не розуміє наслідків цієї правди, не розуміє, що Росія не зупиниться, поки ми не зупинимо її. Вона не зупиниться на Україні чи Польщі, а піде до Мюнхена, Берліна та Лісабона, якщо ми її рішуче не зупинимо. Ця система розуміє лише аргумент сили. Пам’ятаю, Ангела Меркель сказала, що з Росією потрібно говорити. Так, треба говорити, але водночас треба мати аргумент сили. І всі ми в цей момент, у Європі та світі, відповідальні сьогодні за формулювання та матеріалізацію цього аргументу сили. Світ зрозумів, що відбувається щось погане і джерелом цього смертельного зла є Росія – це перший новий фактор, із яким ми стикаємося у зв’язку з війною в Україні. Проте світ не зовсім готовий змиритися з наслідками російської агресії, він думає, що, можливо, це якось минеться. Бажано дешевою ціною (тобто за рахунок українців, можливо, поляків, країн Балтії). Але не вийде! Зла неможливо уникнути, якщо ми не діятимемо. Зараз і рішуче.

Другий важливий новий фактор, на який пролила світло ця війна, і який, наважуся стверджувати, змінює не тільки нинішній баланс сил, але, можливо, й парадигму нашої цивілізації загалом, полягає в тому, щоб показати всім нам, що існування народів визначається патріотизмом громадян, який полягає в готовності громади до самооборони. Я не знаю, чи кожна з європейських спільнот, кожне суспільство чи держава готові сьогодні захищати себе ціною свого життя.

Українці показали, що для збереження своєї спільноти треба бути готовим до найвищої жертви –віддати своє життя за Батьківщину. І передусім саме цим поки що перемогли Путіна. Ця річ сьогодні абсолютно немодна. А між тим, саме цей патріотизм, який полягає в тому, щоб до кінця любити Батьківщину, є стержнем сучасної позиції українців і джерелом їхнього переможного опору. Саме культурна ідентичність і культурна формація роблять когось здатним присвятити себе Батьківщині, а хтось інший до цього не готовий. Звісно, за цим стоїть і усвідомлення того, що захищати Батьківщину – це відстоювати власні інтереси, свою сім’ю, дітей, те, що для нас найдорожче. Але це зводиться до твердого переконання, що найважливішою цінністю є національна спільнота.

Хтось намагається назвати патріотизм поляків чи українців націоналізмом чи навіть шовінізмом, а ми в Польщі просто називаємо це любов’ю до Батьківщини. І ми, як і українці, знаємо, що таке ставлення вирішальне для долі країни. Зараз ми чітко бачимо, що це дає українцям сили, щоб можливість змінити правила геополітичної гри. Мусимо визнати, що весь світ очікував, що росіяни за три дні увійдуть до Києва, встановлять там маріонетковий уряд і війна закінчиться. Усе завершиться, «в Києві буде мир» і світ навіть не помітить, що щось сталося. Але скільки це могло би тривати? Якби це сталося, якби зло перемогло за три дні, переможець Путін стояв би на кордонах Європи і диктував би нам абсолютні умови капітуляції. Багатші німці, ймовірно, зараз емігрували би до Карибського басейну, бо біля кордонів ЄС були б російські війська. Але їх там немає! Немає, бо хтось змінив цю реальність. Виявляється, ця зміна мислення про фаталістичний світ може ґрунтуватися на щирій любові до Батьківщини! Можна дати світу надію завдяки національному (не націоналістичному! не шовіністичному!) патріотизму! Саме готовність пролити свою кров за Батьківщину спричинила справжню зміну правил гри в сучасному світі. Чим швидше світ усвідомить це, тим більше в нього шансів вижити.

Третій, абсолютно новий фактор, пов’язаний із війною в Україні, який надзвичайно важливий і водночас пов’язаний із цим патріотичним настроєм, це те, що цей український патріотизм, настільки сильно проявлений під час війни, не має націоналістичного чи бандерівського відтінку. Для нас, поляків, це щось нове й особливо важливе, а водночас дуже болить росіянам, бо вони хотіли би, щоб український патріотизм був саме нацистсько-бандерівським, націоналістичним. Ні! Він сучасний, громадянський і проєвропейський.

Сподіваємося, що цей основоположний міф української спільноти, який заново формується на наших очах, буде саме таким: сучасним, зрілим, демократичним, громадянським і європейським. Я думаю, що ми всі прихильники цього. Адже саме таким є наш польський республіканський патріотизм, незважаючи на брехню путінської пропаганди та російської м’якої сили на Заході.

Четвертий елемент, який є дуже важливим і в цей момент свідчить про своєрідну зміну гри, – це можливість ефективної військової оборони на основі нових військових технологій.

Зазначимо, що світ оборонних технологій настільки змінився, що оборонна зброя стає надзвичайно ефективною. Я говорю насамперед про радіоелектронну, протитанкову, зенітну зброю та безпілотники, які змінили особливості сучасної боротьби. Купа заліза і купа солдатів не такі небезпечні, як комусь здається, якщо є сучасні оборонні системи та індивідуальні можливості професійного захисту морально та патріотично вмотивованих невеликих мобільних груп захисників. Від цього натиску старих армій можна дуже ефективно захиститися. Технологічні зміни та навчання (ми знаємо, що фахівці з країн НАТО навчали українців) є, таким чином, ще одним фактором зміни сучасного статусу. Незалежно від того, як розгортатиметься ця війна, російська армія вже дискредитована, і міфи про неї розвінчано, що також є абсолютно новою змінною в геополітичній системі.

Нарешті, є п’ятий, дуже важливий елемент. Це, як це не парадоксально, негативні культурні зміни в Західній Європі чи у світі, часто критиковані з консервативної точки зору, які, зламавши старі аксіоми та ієрархію цінностей, спочатку запровадили догму аксіологічного релятивізму (плинна постсучасність), а потім, рятуючи від повного нігілізму й аномії, призвели до того, що сучасна постмодерністська мораль базується переважно на емпатії та етиці емоцій. Цей ліво-ліберальний пошук нових аксіологічних підвалин виділив, зокрема, поняття «ніжність», якому Ольга Токарчук присвятила свою Нобелівську промову. Правда, ми вже дві тисячі років знаємо про щось цікавіше та глибше ніж ніжність, а саме про християнську любов, але, можливо, добре, що розгублене постмодерністичне ліве крило зараз так драматично шукає якогось постійного морального орієнтира. Отже, емпатія, етика емоцій із ліво-ліберальної сторони, а з іншого боку – близька для моєї формації християнська чуйність і любов до ближнього не дають сучасному світу погодитися з тим, що відбувається в Україні.

Важко бути байдужим до Бучі. Тому з’являється надія, що світова громадська думка якимось парадоксальним чином об’єднається на знак протесту проти зла, яким є Російська Федерація, і змусить свої уряди діяти по-справжньому. Тож сподіваюся, що віруючі люди, пов’язані з християнською традицією, і невіруючі, пов’язані з ліберально-лівою традицією, спираючись на основні людські реакції на зло, не лише не погодяться з тим, що зараз відбувається в Україні, а й зроблять загальні висновки щодо імперії зла. Це, звісно, вимагає від нас прийняття складних рішень і реального протистояння цьому злу. Але якщо ми цього не зробимо, то, німці та європейці, пам’ятайте, росіяни дістануть вас і на Карибах. Тож у вас немає вибору. Ви повинні діяти зараз, коли українці створили часове вікно, щоб ми реагували.

Здається, що всі окреслені тут п’ять факторів – це явища не лише нові, але й значною мірою позитивні, якщо йдеться про бажану зміну образу сучасного світу, сучасної міжнародної політики. Той факт, що всі п’ять явищ, спровокованих трагедією України, відбуваються одночасно і є надзвичайно динамічними та потужними, створює унікальну можливість для позитивних глобальних суспільно-політичних змін. Ми повинні будувати на них нашу відповідь на російську агресію та жорстоку війну в Україні. Висновок для всіх однаковий: для світової та європейської спільноти, для наших політиків, для наших спільнот. Ми повинні бути сміливішими та рішучішими, захищати Україну та сучасний світ від Росії. Йдеться про ще більш рішучу військову допомогу, повні політичні, економічні, спортивні та культурні санкції, а також нові рішення, як, наприклад, миротворча місія або рішення, що підвищують ефективність міжнародних організацій.

Українці сьогодні борються за нас, вони – це новий актив, нова нація, яка змінює вектори сьогоднішньої політики та світу, але ми повинні шукати нові, сміливіші рішення, інакше ми не зупинимо зло. Зло, яке прийде до нас, буде як ефект доміно, якщо ми його не зупинимо. Світ повинен шукати нестандартні, нові та сміливіші рішення.

***

Текст був опублікований у польському щомісячнику «Wszystko Co Najważniejsze» та у світових ЗМІ в рамках проєкту «Opowiadamy Polskę światu», який реалізують у співпраці Національний банк Польщі та Інститут національної пам’яті Польщі.

Пьотр Глинський,
віцепрем’єр, міністр культури та національної спадщини РП

Схожі публікації
Польська естафета свободи
Статті
Поляки ніколи не погоджувалися на те, щоб інші вирішували їхню долю. Про таку позицію свідчить Січневе повстання – героїчна партизанська війна проти російських окупантів у ХІХ ст.
20 січня 2023
Не на тих напав
Статті
Російські терористи давно не криються, що їхня мета – не звільнення українських громадян з-під гніту міфічних фашистів і натівського чобота, а знищення і держави, й українського народу. Ще одним підтвердженням цього стала ракетна атака 23 листопада, внаслідок якої без електроенергії залишилася майже вся Україна.
02 грудня 2022
Пункти незламності діють
Статті
Росія обстрілює ракетами енергетичні об’єкти, залишаючи без світла, тепла, води, зв’язку та інтернету мільйони українців. Під час останнього такого обстрілу, здійсненого 23 листопада, Волинь вкотре занурилася в темряву.
01 грудня 2022
Ракетні обстріли Ковеля, Луцька і Рівного. Без електрики й води цілі мікрорайони та поблизькі села
Події
У суботу вранці російські ракети впали на Луцьк, Рівне та Ковель. Цілі мікрорайони цих міст і навколишні села залишаються поки що без електрики й води. Є проблеми зі зв’язком. Ранкова повітряна тривога тривала впродовж трьох годин. Невдовзі після її завершення почалася наступна, під час якої Ковель обстріляли вдруге.
22 жовтня 2022
День тривог. Українці за сім годин зібрали понад 200 млн гривень на дрони-камікадзе
Події
У результаті обстрілів України, здійснених Росією в першій половині дня 10 жовтня, за попередніми даними загинули щонайменше 10 осіб, ще понад 60 отримали поранення. Протиповітряна тривога тривала по всій Україні понад п’ять годин. Ворог заатакував у цей час 14 регіонів. У відповідь українці почали перераховувати благодійні пожертви на дрони-камікадзе для ЗСУ.
10 жовтня 2022
Чи напад СРСР на Польщу був неминучим?
Статті
У західній історіографії не вистачає усвідомлення, що радянська держава була загарбницькою імперією, яка не погоджувалася зі своїми кордонами і прагнула знищити Версальську систему в Європі. Польща була ключовим елементом цієї системи – так думали всі радянські очільники. Про це пише професор Марек Корнат.
17 вересня 2022
Польща була ментально готовою до нападу німців. Захід – ні
Статті
Хоча Польща очікувала нападу з боку Третього Рейху, приготування, які вона зробила, були недостатніми. Зокрема, занадто багато надії покладали на домовленості з державами Заходу, які остаточно нас підвели, пише професор Анджей Хвальба.
01 вересня 2022
Чому ми повинні пам’ятати про 23 серпня 1939 р.
Статті
23 серпня 1939 р., дата підписання пакту Молотова-Ріббентропа, закарбувалася в пам’яті багатьох мільйонів людей у Польщі, Фінляндії, Румунії та країнах Балтії, а також у пам’яті тих, чиї корені сягають цих регіонів. Проте її значення досі продовжують дивним чином обходити мовчанкою у стандартному воєнному наративі Заходу, пише британський історик Роджер Мургауз.
23 серпня 2022
Четверо загиблих, семеро поранених у суботньому обстрілі Сарн
Події
25 червня під час повітряної тривоги, яка тривала в Рівненській області з 19.05 до 19.50 дві російські ракети впали на Сарни. Вони були випущені з території Білорусі.
26 червня 2022