Отець Стефан Батрух є настоятелем греко-католицької парафії в Любліні та головою «Фундації духовної культури пограниччя». Організація, якою він керує, займається збиранням допомоги Україні та її доставкою. Стефан Батрух тричі відвідав Євромайдан, надаючи гуманітарну допомогу, про що розповів у розмові з «Волинським монітором».

– Отче, які Ваші загальні враження від Євромайдану?

– Є багато вражень, усі дуже сильні. Я дивуюся витривалості учасників Євромайдану. Більшість із них відчувала потребу бути там. Мене вразила чудова організація Майдану. Потрібно було там бути, щоб це побачити. Харчування, порядок, медичне забезпечення... Люди були віддані справі. Волонтери відповідали за різні завдання, навіть за те, щоб із динаміків лунала музика, котра пропагує цінності, щоб завжди щось відбувалося на сцені. Гармонійно співпрацювали священики, що було свідченням єдності між різними конфесіями та релігіями. На Майдані відчувалися турбота й доброзичливість. Люди не впадали у відчай, хоча були готові боротися до кінця, навіть до смерті.

– Бачу, що Ви маєте багато позитивних спогадів. Чи були у Вас якісь негативні переживання?

– Була друга сторона медалі – через якихось 100 метрів від Майдану люди жили в іншому світі. Не можу сказати, що вони були вороже налаштовані, виглядали більше здивованими. Майдан спричинив труднощі в цілому місті, однак з боку його мешканців не було злості. Неприємною була жорстокість та цинічність влади.

– Скільки часу Ви провели в Києві?

– Загалом понад два тижні, хоча з перервами. У Києві я гостював три рази – у грудні, на Новий рік та в лютому.

– Чи кожен із цих періодів якось кардинально відрізнявся?

– Змінювалася атмосфера. У грудні Майдан був ще свіжим явищем, він щойно повстав і його учасників супроводжувало почуття надії. На новорічні свята можна було відчути святкову атмосферу, яку підкріплювали, зокрема, ялинка чи вертеп. Коли відбувався мій останній візит, на Майдані Незалежності вже тривала інформаційна боротьба. Майдан став бойовим, і влада прагнула його ліквідувати.

– Якою була Ваша роль на Майдані? Ви займалися духовними справами?

– Я, передусім, займався доставкою гуманітарної допомоги. Як священик особливо не був задіяний, хоча спілкувався з іншими представниками духовенства. Хотілося відчути атмосферу Євромайдану.

– Я чула багато добрих думок щодо духовного відродження учасників Євромайдану. Як це виглядало на місці?

– Релігійна атмосфера була присутня, але вона мала природний характер, не фанатичний, не було тиску. Цікаво, що учасники протестів самі просили про молитву. Присутність священиків виявилася надзвичайно важливою. Вони були поряд із людьми у важливі моменти, хоч їм і не вдалося стримати кровопролиття. Майдан, здавалося, був духовною боротьбою між добром і злом.

– Преса інформувала про блокування гуманітарної допомоги, яку надіслали з Польщі. Ви також зіткнулися з такою проблемою?

– Так, влада не хотіла нас пропустити через кордон, пояснюючи це постановами. Нас тримали по кілька днів, незважаючи на прохання. Втручалося Посольство Польщі в Україні, яке зв’язувалося з українським міністром соціальної політики. Допомога була необхідна, тому ми перевезли її нелегально, а днем пізніше одержали дозвіл.

– Як з’явилася ідея допомогти українцям? Чиєсь прохання чи власне рішення?

– Майдан дуже потребував допомоги, там перебували особи з різними хворобами та пораненнями, а засоби допомоги закінчувалися. Тому у нас народилася ідея звернутися до певного кола осіб із проханням про допомогу для українців. Реакція виявилася більшою, ніж ми очікували. Звідусіль надходили інші пропозиції допомоги. З’явився Люблінський культурний Євромайдан, ідея допомоги охопила цілу Польщу. Дзвонили до нас із різних міст, оскільки була проблема з перевезенням допомоги в Україну, а Люблінське воєводство межує з Україною. Люблін став центром допомоги з Польщі.

– Наскільки великою була ця допомога?

– Загалом, кільканадцять тонн. Ми зібрали одяг, медикаменти, спальні мішки, ковдри і т.п.

– Майдан був також, у якомусь сенсі, багатокультурним. Осіб якої національності можна було там зустріти?

– Учасники Євромайдану були мирно налаштовані щодо інших національностей та осіб іншої етнічної свідомості, вони були відкриті. Проблем із цим не було. Я бачив поляків, білорусів і грузинів, які допомагали, а також журналістів з різних країн. Майдан був не багатокультурним фестивалем, а ініціативою, що мала на меті показати своє незадоволення владою. Кожен міг туди прийти, охороняли тільки головний штаб.

– Чим відрізнявся образ Євромайдану, представлений у пресі, від того, який Ви бачили на власні очі?

– Важливу роль відіграли трансляції з місця подій, завдяки яким можна було побачити різні аспекти Майдану. Кампанія, яку поводили російські телеканали, мала на меті показати українців як фашистів чи екстремістів. Згідно з їхніми повідомленнями, метою протестів було бажання групи націоналістів захопити владу, а не досягнення миру. На щастя, в цей час з’явилося багато каналів незалежного інтернет-телебачення, які показували події, не маніпулюючи фактами.

– Чи нинішню ситуацію в Україні можна було передбачити?

– Немає раціонального пояснення, чому сталося так, як сталося. Майдан не був ані запланований, ані ким-небудь передбачений. Він багато разів еволюціонував і тривав, незважаючи на спроби його ослабити і знищити.

– Яким тоді може бути майбутнє України?

– Останні події показали, що ситуація в Україні тісно пов’язана з Російською Федерацією. Нова влада мусить показати свій характер, а міжнародна спільнота повинна прозріти й почати діяти. На мою думку, шанс змінити все на краще є.

– Майдан закінчився, але потреб і надалі є багато. Чи плануєте зробити ще щось у цьому напрямку?

– Ми продовжуємо збирати допомогу для України. Я вважаю, що нашим Сусідам нині потрібна величезна гуманітарна допомога. Українська економіка ще більше розхиталася, громадян обікрали. Якщо з’явиться така потреба, то ми обов’язково допоможемо.

Розмовляла Аґнєшка БОНДЕР