Лауреати Нобелівської премії, які асоціюються з Польщею, – це не тільки Марія Склодовська-Кюрі, Генрик Сенкевич, Владислав Реймонт, Чеслав Мілош, Лех Валенса, Віслава Шимборська та Ольга Токарчук. Це й багато вчених, особливо фізиків та хіміків, які народилися і зростали на території Польщі (в її колишніх і теперішніх кордонах), та й перебуваючи за кордоном, зберігали Польщу в серці.

Нагадати життєписи сімох видатних постатей хочуть Марія та Пшемислав Піліхи, автори книги «Наші нобелівці. 56 лауреатів з берегів Вісли, Одера і Німана».

Юзеф Ротблат – нобелівець із Новоліпок

Видатний ядерний фізик, уродженець Варшави Юзеф Ротблат (1908–2005) Нобелівську премію миру отримав у 1955 р. Його називали нобелівцем із Новоліпок, адже він провів дитинство та молодість у будинку на варшавській вулиці Новоліпки, якого вже немає. В його особистому посвідченні за 1938 р. у рубриці фах було вписано: «Доктор фізики».

Навчання на курсі фізики завершив у Варшаві, тут же отримав звання доктора наук. У 1939 р. виїхав на стипендію у Великобританію. Після початку війни активно включився в американську програму розробки ядерної зброї. Однак перспективи використання цієї зброї його налякали, тому він вийшов із програми випробувань і з того часу аж до смерті послідовно боровся за роззброєння й обмеження застосування зброї масового ураження. Ці старання принесли йому міжнародне визнання та Нобелівську премію. Він отримав британське громадянство, але часто приїжджав до Польщі й до кінця життя послуговувався польською мовою. Вчений підкреслював свою польськість, кажучи, що він – поляк із британським паспортом. На церемонії вручення премії Нобеля він попросив заграти йому Полонез ля-бемоль мажор Шопена.

У 2008 р. йому присвятили повнометражний документальний фільм під назвою «Сон про атом» (The Strangest Dream).

Райнгард Зелтен – спеціаліст із теорії ігор

У Познані на кладовищі Мілостово похований Райнгард Зелтен  (1930–2016) – німець, уродженець Вроцлава, нагороджений у галузі економіки. Під час навчання та пізніше в науковій роботі займався переважно математикою та економікою. Поєднання цих двох наукових галузей привело його до Нобелівської нагороди (формально – до нагороди Банку Швеції в галузі економічних наук на честь Альфреда Нобеля) в 1994 р. за пілотні праці в галузі аналізу рівноваги в теорії ігор із неповною інформацією. Його роботи складні навіть для фахівців.

В особистому житті Райнгард Зелтен любив науково-фантастичну літературу, цікавився теж питаннями ботаніки і ще змолоду був активним есперантистом.

Окрім місця народження, з Польщею його єднала друга дружина. Коли вчений овдовів, то одружився на польці Арлені Павлік. У 2015 р. переїхав із Бонна до Познані, де невдовзі помер. На його надгробку вирізьблено напис польською мовою.

Ендрю Шаллі – хімік зв’язків тіла з душею

Польське походження має також народжений у Вільнюсі в 1926 р. видатний хімік Анджей Шаллі. Його батьком був забутий зараз генерал Казімеж Шаллі – військовослужбовець 1-ї бригади Польських легіонів, 1-го Польського корпусу в Бобруйську й армії генерала Галлера. В 1935 р. він очолив Військовий кабінет президента Республіки Польща Ігнація Мосціцького та переїхав із сім’єю до Варшави.

У 1939 р. сім’я Шаллі евакуювалася до Румунії, а пізніше в Шотландію. Анджей у Лондоні почав вивчати хімію, а після отримання звання доктора біохімічних наук у 1957 р. перебрався до Сполучених Штатів, де займався науковою робою в низці вишів. У 1966 р. отримав звання професора. Його дослідження з пограниччя хімії та медицини «New York Times» окреслив як «хімічну залежність між тілом і душею». Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини біохімік отримав у 1977 р. за відкриття явища виділення гормонів у гіпоталамусі та дослідження їх будови і функцій.

Нобелівський лауреат захоплюється футболом. Каже, що лише нестача часу для тренувань не дозволила йому стати професійним гравцем у футбольній лізі. Шаллі – шанувальник класичної й оперної музики, особливо опер Верді. Любить готувати, а його коронною стравою, на думку дружини, є гуляш. Польською мовою не послуговується навіть під час розмов із родичами, які проживають у Польщі. Говорить, що в молодості говорив польською, але з часом її забув.

Роалд Гоффман – хімік усіх часів

«Мені дуже шкода, але я забув свою рідну мову. Вона частково повертається, коли я дивлюся фільми Кєсльовського й коли буваю в Польщі. Однак я вже не можу розмовляти нею», – написав у 2005 р. в листі до авторів цієї статті Роалд Гоффман.

Народився він у 1937 р. у Золочеві на території теперішньої України під прізвищем Сафран. Походив із єврейської сім’ї. Його батько був інженером, мати – вчителькою. Під час окупації батька розстріляли, матір переховувалася від німців. У 1944 р. перебралася із сином до Перемишля, а пізніше до Кракова, де Роалд ходив у польську школу.

Після війни сім’я емігрувала до Сполучених Штатів. Майбутній нобелівський лауреат узяв прізвище вітчима, про якого говорить із повагою та теплотою. Навчався в Колумбійському університеті, потім в американському Кембриджі, де 1962 р. отримав ступінь доктора хімічних наук. Займався теоретичною хімією. Нагороду Нобеля отримав у 1981 р. за розробку теорії перебігу хімічних реакцій. Його вважають одним із найвидатніших хіміків усіх часів.

Гоффман – автор величезної кількості наукових робіт, які він пише простою мовою, аби, як сам зазначає, їх розуміли студенти-першокурсники. Його дратує, коли рецензенти дорікають, що вони занадто просто написані. Науковець є також поетом. Друком вийшли чотири збірки його віршів.

У серпні 2017 р. Американське хімічне товариство з нагоди 80-річчя нобелівця організувало симпозіум у Вашингтоні, на який приїхали понад 100 найближчих співпрацівників і друзів ученого, зокрема з Польщі. Останні привезли й подарували професорові велику картоплину з жартівливим коментарем: він може з неї вигнати горілочку, яка так йому смакувала під час кількох візитів до Польщі.

Марія Гепперт-Маєр – фізичка, «яка танцює з атомами»

У Катовіце на корпусі ректорату Сілезького університету можна побачити мурал із зображенням Марії Гепперт-Маєр (1906–1972), а на будинку, в якому вона народилася, – присвячену їй меморіальну дошку.

Майбутня нобелівська лауреатка походила з німецької сім’ї. Її батько, лікар, отримав професорську посаду в університеті у Ґетінґені, куди переїхав з усією родиною, коли Марії було три роки. Марія запам’ятала батькові слова: «Ніколи не будь жінкою, коли підростеш». Як жінка вона була змушена складати іспити на атестат зрілості екстерном, а оскільки світ професорів вищих навчальних закладів був чоловічим царством, кілька разів їй заявляли про відсутність наукової посади для неї.

Нобелівську премію Марія Гепперт-Маєр отримала в 1960 р. за праці в галузі теоретичної фізики з вивчення оболонкової структури атомного ядра. На той час вона вже 30 років проживала у Сполучених Штатах. Брала участь, зокрема, в роботі засекреченої дослідницької організації в рамках американської урядової атомної програми. Після здійснення американцями ядерних атак на японські міста відмовилася брати участь у подальших роботах і долучилася до громадської діяльності з метою виключно мирного використання атомної енергії.

Її цінували студенти та колеги, а після візиту до Польщі в 1967 р. її запам’ятали як чарівну, але скромну особу.

Клаус фон Клітцінг – фізик зі Сьроди-Вєлькопольської

Хоч народився в німецькій сім’ї, однак його батьки розмовляли польською. Клаус фон Клітцінг жартує, що вони говорили польською, коли хотіли щось приховати від дітей. Майбутній нобелівський лауреат народився 1943 р. в повітовій лікарні в Сьроді-Вєлькопольській, про що зараз нагадує встановлена в цьому місці меморіальна дошка. Його батько Богіслав, званий Олафом, служив у польській армії, закінчив офіцерську школу в Яроціні. Наприкінці Другої світової війни його призвали до Вермахту. Дружина з дітьми покинула Польщу, коли Клаусу не було й двох років.

Учений понад 40 років живе та займається наукою у Штутгарті. Нобелівську премію в галузі фізики отримав у 1985 р. за відкриття нових явищ у квантовій фізиці. Його оточення говорить, що це сповнена енергії людина з м’якими манерами та неймовірним почуттям гумору. Вчений багато разів був у Польщі, але польською знає тільки пару висловів.

Коли у 2016 р. Клаус фон Клітцінг не зміг приїхати на відзначення 100-ї річниці створення лікарні в місті, де народився, то надіслав закладу вітання разом із листом і грошима для дитини, яка народиться в лікарні 28 червня, тобто в день його народження.

Тадеуш Райхштайн – хімік вітаміну С

«Швейцарцем польсько-єврейського походження» завжди називався видатний хімік Тадеуш Райхштайн (1897–1996). Він народився у Влоцлавку, а його батьки, євреї, великі польські патріоти (вони до смерті зберігали польські паспорти), назвали його на честь Тадеуша Костюшки. Все своє життя найохочіше розмовляли вдома польською, тому майбутній учений розумів польську мову. Коли йому було 97 років, під час розмови з делегацією польських учених, яка відвідала його в Базелі, використовував окремі польські слова та вирази.

Сім’я Райхштайнів покинула Влоцлавок, коли Тадеушові було вісім років, і поселилася в Швейцарії. Майбутній учений вивчав хімію. Спочатку займався запаховими субстанціями, які формують аромат кави. В науковому середовищі став відомий, коли синтезував вітамін С, використовуючи як вихідну речовину глюкозу. Завдяки цьому вітамін С стали виробляти промислово і він став дешевий.

Проте нагороду Нобеля в галузі фізіології та медицини йому принесли інші дослідження. Він отримав її за роботу над синтезуванням, дослідженням структури та виокремленням стероїдних гормонів наднирників та їх усестороннім застосуванням у лікувальних процесах.

Після виходу на пенсію змінив свої дослідницькі зацікавлення. Зайнявся ботанікою, а саме фізіологією рослин. Досліджуючи папоротеподібні на власній прибудинковій дослідній ділянці та в лабораторії, знову досягнув значних успіхів. За кілька років до смерті сказав: «Мене вважають відкривачем у площині ліків та органічної хімії, натомість я думаю, що справжні відкриття зробив тоді, коли досліджував папоротники».

У 1994 р. вийшов присвячений йому документальний фільм «Ділянки Тадеуша Райхштайна» за сценарієм та режисурою Кшиштофа Краузе.

Марія та Пшемислав Піліхи,

краєзнавці й автори туристичних путівників Польщею та біографій славетних і менш відомих поляків. Автори, зокрема, таких книг: «Великі польські мандрівники, які відкривали світ», «Видатні польські відкривачі і мандрівники». Їхня остання книга біографічної тематики – «Наші нобелівці. 56 лауреатів з берегів Вісли, Одера і Німана» (видавництво MUZA, 2020 р.).

***

Проєкт «Dla Polonii» фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках конкурсу «Полонія і поляки за кордоном 2021 р.» Публікація відображає лише погляди авторів та не представляє офіційну позицію Канцелярії голови Ради міністрів РП.

Джерело: dlapolonii.pl